Україна боляче вдарила по Путіну

Київ зробив два кроки в рамках протистояння на газовому фронті. І, треба сказати, два вкрай вдалих кроки

Перше - Україна заявила, що готова надати Газпрому знижку на прокачку додаткових об'ємів газу. Знижка 50%. Здавалося б, знижка для Газпрому - це типова така, характерна зрада. Але ні.

У чому ж справа? Путін перейшов до прямого і відкритого шантажу Європи. Він каже, що не даватиме до Європи додаткові обсяги газу, поки не дадуть остаточне зелене світло "Північному потоку-2". Хоче скористатися енергетичним шоком, кризовою ситуацією в ЄС з сектором енергетики. Такий собі типовий Путін.

При цьому Путін не спрямовує газ по українській трубі. Аргументуючи це тим, що українська труба ненадійна, та й взагалі це дорого.

Все це, зрозуміло, маячня. Аварійність в українській системі в рази нижча, ніж аварійність російських трубопроводів. А говорити про економічно невигідні умови транзиту в той час, коли ціни на газ перевищують 1000 доларів, можна тільки, коли вважаєш всіх навколо ідіотами. Знову типовий Путін.

Що робить Україна? Україна говорить, що готова зробити транзит дешевим. Даємо знижку 50%. На додатковий обсяг. І ставить Путіна в дурне становище. Йому, звичайно, не звикати, але все ж. Надаючи цю знижку, Україна показує, що в діях Путіна і Газпрому нема економічної логіки. Тільки політична. І що тільки, виходячи з політичної доцільності, Путін посилює кризу в Європі.

Чи скористається Путін пропозицією? Звичайно, ні. Цього ніхто і не чекає. Але цим Путін яскраво підсвітить, що використовує газ і "Північний потік-2" як зброю. Підвищуючи цим шанси санкцій. І ще раз ставлячи питання про те, що Росія, саме Росія, ненадійний партнер. А Україна, як раз, дуже надійний. І готовий підтримати ЄС в міру своїх скромних можливостей.

У підсумку, Україна нічого не роблячи, боляче б'є по Путіну.

Ну і про Молдову. Україна дала Молдові газ. В борг. Теж виглядає як типова зрада на перший погляд, на тлі розмов про дірку в нашому енергетичному балансі на цю зиму. Але ні.

Ні, діра є. Потенційно. Але зради немає. І підтримка Молдови, з фактором Чауса чи без нього, це правильний стратегічний крок.

Молдова зараз опинилася під тиском Росії. Як завжди, коли в країні по сусідству з Росією, в тій зоні, де Росія вважає себе головною, приходить до влади проєвропейський уряд, налаштований робити реформи, трапляються проблеми з Газпромом. Зараз в Молдові якраз такий уряд. І президент, і уряд. Якщо колись Чилі витягли з бідності чиказькі хлопчики, то зараз Молдову очолили гарвардські дівчата (тут немає ні краплі сексизму, навіть не шукайте. Тут є хіба що заздрість до Молдови).

Як результат, Москва робить все, щоб успіх Молдови не відбувся. І влаштовує проблеми. Газ - це основна зброя Москви. І пройти протистояння з Газпромом для Молдови вкрай важливо. І важливо для нас.

Успіх Молдови зараз - це і успіх України теж. Успіх Молдови вкрай важливий для України. Проєвропейська Молдова - це природний і надійний союзник України. Успішна Молдова - приклад для України, як працюють реформи.

Як же давати газ, коли самим не вистачає? По-перше, поки вистачає. Проблеми можуть початися в січні-лютому. А до того часу Молдова повинна повернути. По-друге, обсяги цього газу сміховинні і погоду не зроблять. Таким чином, допомагаючи в малому, ми можемо виграти багато в чому.

Адже можемо, коли хочемо.

Оригінал