Майбутнє не будують на безпам'ятстві. Важливо не зрадити спадку тих, хто йде

Коли великі люди йдуть, справді відчуваєш себе сиротами, як не банально це звучить

Але що це значить? Що ти не певен, що ти (ми) зможеш (зможемо) бути на рівні того, хто йде. Що зможемо підтримати і розвинути спадок. Спадок мислення, дії, відчуття, творчості.

Я як батько постійно відчуваю невроз: що я залишу своїм дітям? Який спадок - матеріальний та нематеріальний. Це важлива для мене думка і емоція. Відповідальність перед тими, хто йде за нами - у найширшому сенсі. Відповідальність перед майбутнім.

Але також існує і відповідальність перед минулим. Відповідальність дітей щодо батьків. Відповідальність нас сьогодні щодо тих, хто був перед нами. Хто задав рівень.

І страх "промотати спадок" - це важлива емоція, коли ми сумуємо за тими, хто йде. Коли ми читаємо книжки тих, кого вже немає. Чи згадуємо їхні лекції та розмови. Чи дивимося на їхні твори.

Не зрадити спадку тих, хто йде - важливий орієнтир для майбутнього. Бо жодне майбутнє не будується на безпам'ятстві.

Текст є постом автора у Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.

Оригінал