На агітаційну брехню Путіна треба відповісти історичною правдою

Найгірше, що може статися, – це зробити вигляд, що статті президента РФ не було і все якось розсмокчеться

З погляду Володимира Путіна України не існує, тож він залишає за собою право на розчленування країни. Це коротко про статтю хазяїна Кремля щодо нашої історії. Реакція України була більш, ніж скромною: коротка заява радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка. Путін задав новий інформаційний тренд і — хочемо ми того, чи ні – Україна буде змушена жити в його парадигмі. А тому слід дати відповідь на ряд ключових питань щодо нашого майбутнього, - пише Вадим Денисенко для ДС.

Про те, що подібна стаття з'явиться, Путін натякнув ще 13 днів тому на "гарячій лінії", коли спілкувався з росіянами. Тоді він заявив, що ми та росіяни — один народ. Поява цієї статті саме 12 липня пов'язана з візитом Володимира Зеленського до Анґели Меркель. Окрім прямого посилу українцям там є не менш прямий посил європейцям та США: "Я готовий до поділу Європи, хочете ви цього, чи ні". Є ще й безпосередній посил німцям: ви нікуди від нас не дінетеся і будете підтримувати "Північний потік-2" та інші наші починання, незважаючи на те, чи будемо ми воювати з Україною. США ж Путін недвозначно дав зрозуміти: на цій території він хоче встановлювати свої правила.

До статті Путіна в Україні поставились легковажно – мовляв, підстаркуватий диктатор геть з'їхав з глузду і пише відверту нісенітницю. Однак на цю історію слід дивитись ширше. На перший погляд головний посил статті Путіна всім українцям: вас не існує. Але це довгий багатолітній шлях із зміни ідеологем, що можливе лише при зміні влади. У короткостроковій ж перспективі основний посил цієї статті: ви повинні боятися вже, адже дамоклів меч мого (Путіна) божевілля може впасти на Україну в будь-який момент. Головна мета цього тексту – посіяти страх, який з одного боку може захопити нашу не найсміливішу еліту, а з іншого – широкі маси. Паралельно прямим текстом сказано, що ви або входите в російську орбіту, або вас не стане як держави. Слід наголосити: зараз це насамперед психологічна атака.

Що робить українська влада?

Судячи з першої реакції, влада не була готова до цієї статті, хоча Путін фактично анонсував її 13 днів тому. Наразі зовнішня політика Зеленського зводиться до малореалістичного проведення "нормандського формату" за участі США, хоча Штати вже говорили, що не готові до цього. Зрештою, переговори з Меркель пройшли малорезультативно, якщо не сказати, що майже провально. Важливо, що ми не пішли на пряму імплементацію плану Штайнмаєра, але це було зрозуміло ще до візиту.

Коли чекати на агресію?

Путінський план А – переляк українських чиновників і зміна ряду законів як демонстрація лояльності. Після цього, звичайно ж, буде наступний крок з придушення України, але наші політики часто не мислять такими категоріями. Зараз багато чого залежатиме від роботи Офісу президента: від того, який посил там дадуть (і чи дадуть взагалі).

Щодо плану Б, то, судячи з усього, зараз буде включено всі можливі механізми з дискредитації Зеленського (ролик про окупований Донецьк і танк — це перша ластівка). Паралельно запуститься проєкт "перевибори" і почнеться розкачування ситуації в ряді регіонів (не слід забувати, що влада Києва нижче облради майже ніде не опускається). Пряма агресія – це крайня точка, тому з високою долею імовірності можна говорити про гібридні дії росіян, а не безпосередньо військові, в найближчі 6-9 місяців.

Що потрібно робити (міжнародний аспект):

Терміново зібрати Радбез ООН;

Провести телефонні переговори з ключовими керівниками "Великої сімки";

Поки ще працює Конгрес (канікули з 3 серпня), спробувати організувати відповідну резолюцію або хоча б комітетські слухання;

Зробити все можливе для нарощування військової допомоги, зокрема, у вигляді летальної зброї.

Що потрібно робити (військовий аспект):

Звільнити міністра оборони як такого, що не відповідає займаній посаді;

Терміново підписати оборонне замовлення і максимально прискорити процес постачання в армію безпілотників та цілого ряду ракетного обладнання;

Ухвалити закон про тероборону та в найкоротший термін розгорнути її. В закон слід внести, як мінімум, дві правки: надати теробороні важке озброєння, а не лише стрілецьку зброю, та підпорядкувати її Генштабу, а не губернаторам;

Одне з найважливіших завдань – посилення бойового духу армії та населення. На це має бути спрямована вся ідеологічна робота держави, навіть якщо це й потребуватиме рішень, що виходять за межі права.

Що потрібно робити (внутрішньополітичний аспект):

Перемогти страх, який буде сіяти російська пропаганда, можна лише колективними зусиллями. Зараз має бути створена консолідована міжпартійна платформа з оборони країни. Головне завдання зробити так, щоб Путін розумів: пряма агресія коштуватиме аж надто дорого.

Ключова роль зараз належатиме СБУ і тут архіважливо, щоб нові можливості СБУ не перетворилися на корупційні історії.

Держава має всі важелі у сфері ЗМІ, щоб дати зрозуміти: активне педалювання цієї теми погано закінчиться.

Що потрібно робити (гуманітарний аспект):

Як би це дивно не звучало, але Зеленський (саме він і тільки він) має написати статтю про нашу історію, де вказати на агітаційну брехню Путіна починаючи від Олександра Невського, який був вірним васалом орди, і закінчуючи таким нюансом, як Голодомор, про який Путін не сказав ані слова. Це має бути фахова стаття, легко і доступно написана, а закінчуватися вона має найважливішим: "Ми не дамо переписати історію".

Ми маємо зробити велику програму з написання нашої історії з максимальною кількістю правдивих фактів, які розбиватимуть російські міфи. Паралельно канали мають отримати фінансування на створення відеопродукту про нашу історію. І це має бути саме обов'язок каналів — створювати відповідний контент.

Окремо ми маємо написати нашу історію міст та сіл України (остання редакція безбожно застаріла), адже пасажі Путіна про Новоросію чи Закарпаття – чіткий посил, що зараз підуть величезні фінанси на створення міфів про виникнення і життя цілої низки регіонів та міст (перш за все, це стосується Одеси, Миколаєва та Херсона).

Ми маємо підготувати наш медіапростір до блокування неправдивого контенту і закриття цілого ряду ЗМІ.

Найгірше, що може статися, – це зробити вигляд, що цієї статті не було і все якось розсмокчеться.