Кремль оголосив Росію окремою цивілізацією

Взаємодія із Заходом відтепер зведена лише до експорту-імпорту

Росія вимагає від французьких виноробів перейменувати шампанське на "ігристе". Тому що шампанським відтепер на території Росії може називатися лише продукт російських винзаводів. Нам може це здаватися безглуздим. Але в цьому немає нічого смішного, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Росія перероджується. Вкотре. На новий виток вона зайшла торік ‒ спроба вбивства Навального за допомогою хімічної зброї була сигналом: відтепер Кремль сприймає опозицію як іноземних агентів. Захід остаточно перекочував для Москви в категорію ворога. І весь внутрішній устрій Росії тепер переходить на нові рейки.

Наприклад, раніше російською позасистемною опозицією займалася Адміністрація президента. Іноді опозиціонерам навіть дозволяли обиратися до місцевих рад, а самому Навальному один раз дали взяти участь у виборах мера Москви. Але більше такого не буде.

Відтепер російська позасистемна опозиція визнана в Кремлі загрозою. Кураторство над нею передане від Адміністрації президента ‒ у руки ФСБ. На зміну хитромудрим схемам прийшла політика молотка ‒ кожен незгідний сприймається в ролі цвяха. Про політику можуть говорити лише ті, хто отримав на це санкцію від Москви. Наприклад, Жириновський або Зюганов.

Росія більше не має наміру жити за західними правилами. А це означає, що під ніж у країні піде все, що в Москві було заведено вважати західними цінностями. Свобода слова й права людини, лібералізм і підзвітність влади. Навіть більше ‒ у новій стратегії нацбезпеки Росії Путін оголосив загрозою вестернізацію російської культури, нав'язування чужих моральних цінностей і політику міжнародних соціальних мереж. Ймовірно, Кремль ображений на Facebook і Twitter за їх відмову погоджуватися на цензуру.

Коли обговорення політичного витіснене, то розмовою про політику стає все, що завгодно. Тому будь-яка дискусія в Росії перетворюється на люту суперечку: починаючи від ролі Сталіна й закінчуючи рекламою з представниками ЛГБТ. Тому що це обговорення все того ж табуйованого ‒ нехай і через систему іномовлення. Подібно до того, як у задраєному котлі пар проривається назовні через дрібні тріщини, так у Росії політичним обговоренням стає геть усе.

Причому влада бореться навіть з таким способом обговорення політики. Тому що самі собою обговорення та дискусія ‒ це суперечка щодо монополії влади. Це перший крок до того, щоб приміряти на себе відповідальність ‒ а межі цього в Росії чітко окреслені простором особистих квартир. У Росії про політику можна жартувати, але розмова серйозно сприймається як заявка на суб'єктність. Тому влада тепер максимально загвинчує гайки навіть для дискусійних гуртків.

По суті, держава привчає російських громадян до того, що вони ‒ тотально безвідповідальні. "Ваше діло маленьке", "нам нагорі видніше" ‒ ось формули, за якими ховається ідеальна для Кремля ситуація. У найкращому випадку російському громадянинові відводиться роль вболівальника, який може на трибуні порадіти за "успіхи" своєї команди. Але не більше.

Системоутворювальною ідеологією Росії стало не православ'я і не народність. Нею став цинізм. Цинізм як невіра в ідеали, як відсторонення від принципів. Цьому ж вторить російська пропаганда, яка переконує глядача не в тому, що Москва має рацію, а в тому, що вона нічим не відрізняється від будь-яких світових столиць.

Власне, останні дії Кремля доводять — у Росії остаточно вирішили відмовитися від спроб бути частиною Заходу. Ця стратегія була популярна в дев'яності роки. Тоді Москва говорила про єдність цінностей від Лісабона до Владивостока. Домагалася безвізу для своїх громадян і всіма способами уніфікувала своє законодавство із західним.

Тепер цьому покладено край. Кремль відтепер хоче зовсім іншого. Він оголосив Росію окремою цивілізацією, яку Європа не має права обговорювати й засуджувати. Уся взаємодія із Заходом відтепер зведена лише до експорту-імпорту. До продажу нафти й газу та купівлі європейських товарів. Але й тут Москва вимагає від Європи погоджуватися на свої умови ‒ і тому французьким виноробам обіцяють доступ на російський ринок тільки за умови, що вони перейменують своє шампанське на ігристе вино.

Раніше Росія намагалася бути головним європейцем на пострадянському просторі. Тепер вона від цього курсу відмовилася. І немає нічого дивного, що цю нішу приречені займати інші країни.

Наприклад, Україна.

Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода