Москва залишається у полоні власних помилок

Російське керівництво не вдасться ні в чому переконати

Одна зі складових успіху будь-якої справи - це відмова від ілюзій.

Російський президент вкотре відмовив українцям у праві на існування. Оголосив росіян і українців одним народом. Заявив, що Київ знаходиться під зовнішнім управлінням, і прирівняв законопроєкт про корінні народи до зброї масового ураження, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

В Офісі президента України кинулися ці заяви спростовувати. Звинуватили оточення Путіна в дезінформації свого патрона. І припустили, що особиста зустріч двох президентів здатна скоригувати оптику глави Кремля.

Ні, не здатна.

Російський президент абсолютно цілісний у своїх помилках. Він з ними виріс, сформувався і встиг постаріти. Цьогоріч йому стукне 70 - і було б наївно чекати від нього раптового прозріння. Українські політики можуть бути як завгодно красномовні - але це ніяк не вплине на те, що думає про світ глава Кремля.

Політика Москви здійснювала досить яскраві трансформації з українськими президентами. Будь-який тріумфатор вітчизняних виборів міг думати, що зуміє домовитися з Кремлем. Але потім колишня метрополія позбавляла його від цих помилок.

Через цей шлях пройшли майже всі українські президенти - за винятком, можливо, Віктора Януковича. Всякий раз з'ясовувалося, що будь-які українські поступки для Москви недостатні. А як може бути інакше, якщо для Володимира Путіна українського народу просто не існує? Якщо для нього українці - це всього лише "ополячені росіяни"?

Коли Путін називає Віктора Медведчука "українським націоналістом" - в цьому немає ніякої обмовки. Просто в Москві переконані, що український націоналізм повинен бути саме таким. Проросійським, підконтрольним і слухняним. Будь-який відступ від цього канону Москва вважає єрессю. Будь-який український політик, який претендує на щось більше, оголошується агентом зовнішнього управління.

Російське керівництво не вдасться ні в чому переконати. Тому що для нього сама історія нашої країни - це приклад колонії, яка збунтувалася. Той, хто хоче для України самостійності - сепаратист. Той, хто намагається в Києві розмовляти на рівних - самозванець. Переговори вона готова вести лише про умови здачі.

Але саме ця російська послідовність полегшує Україні завдання. Беззмінність Путіна гарантує те, що політика Кремля буде залишатися такою ж. Український виборець може втомитися від війни, захотіти миру і відправитися шукати в бюлетені нового переговорщика для Москви. Але хто б у результаті не опинився на Банковій - йому все одно не вдасться похитнути зарозумілий шовінізм російського керівництва.

Російська неадекватність звучить надихаюче. Вона означає, що Москва залишається у полоні своїх власних помилок. Що вона і далі відмовляється розуміти Україну і ті процеси, що в ній відбуваються. Що вона і надалі буде робити помилки, ставити не на тих і робити з українських голубів - яструбів.

Її небажання дивитися фактам в обличчя позбавить її працездатних стратегій і підходів. Тому що ефективність дій залежить від адекватності оцінок. Чим глибше Москва занурюється в свою власну реальність - тим менше ілюзій залишається у її сусідів.

Але точно так само ілюзій не завадило б позбутися і українському керівництву. Наприклад тих, що змушують Володимира Зеленського раз за разом шукати зустрічі з Володимиром Путіним. Тому що останнього не вдасться ні в чому переконати. Ні під час особистої зустрічі віч-на-віч, ні під час колективної - за участю лідерів інших країн. Володимир Путін не здатний змінюватися. Він здатний лише змінювати.

Наприклад, сім років тому він безповоротно змінив нашу країну.

Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода