Настав час "соряна"

Суперечки щодо мови – штука безвідмовна. Про мову у нас готові сваритися цілодобово, забувши про все на світі. Ось і останні "мовні" дурниці з боку міністра внутрішніх справ та речниці президента викликали прогнозований шквал критики. На захист української мови дружно виступили батальйони "лідерів думок", "оглядачів" та "експертів". Це чудово, але одне непокоїть – переважна більшість "захисників" української мови не просто думає російською і нею ж спілкується поза ефірами та офіційними публікаціями, не просто не вилазить із російського інформаційного простору, від якого нас ніби намагалися відгородити. Вони ще й засмічують нашу мову запозиченнями із російської. А з якої іще? Не з польської ж!

Як мовнику за освітою мені цікаво спостерігати як новомодні російські слова та звороти миттєво засвоюються українськими журналістами, публіцистами та іншими. Власне, усіма, хто крутиться в інформаційній сфері аж до глави держави з його, перепрошую, прессекретаркою. Так отож, замість українських "перепрошую", "вибачайте", "даруйте" та інших варіантів вибачення, новомодні українці тепер кажуть і пишуть "сорян". Це так наші північні сусіди "освоїли" англійське "sorry". І ліплять наші патріоти того "соряна" де треба і не треба, немов трирічні діти, що приносять із двору почуті там нові слова і дивують ними ошелешених батьків.

Чому ні? Хіба не вживають наші "експерти" та "оглядачі" через слово інших варіантів московського "новоязу"? Хіба ми не чуємо і не читаємо по сто разів на день про те, що хтось нічого не робить "от слова совсем" чи не є бовдуром "с большой буквы "Б". Але це вже відходить – настає час "соряна", який нахабно влазить у мову всіх тих, хто ніби позиціонується як український патріот, але не злазить із московських інформаційних ресурсів.

А може той "сорян" - українець? Може моду на "соряна" вигадали у нас, а не у Москві? Sorry, на жаль, це не так.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua