Центр протидії дезінформації. Багато галасу з нічого?

Схоже, представники влади заплутали не лише громадськість, але й самих себе

Боротися з дезінформацією знову стало трендом. А тренд на створення різноманітних центрів ніколи не зникав.

Широко анонсований ще торік Володимиром Зеленським під час сесії Генеральної асамблеї ООН чи то лише "український", чи аж цілий "міжнародний" Центр протидії дезінформації розпочне свою діяльність уже з вівторка. Ба більше, центрів буде аж два. Адже Міністерство культури та інформаційної політики України вирішило не залишатись осторонь і також створити такий собі Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Як перший, так і другий готові скерувати всі свої наявні, проте поки не зрозумілі потужності на захист від ворожого інформаційного впливу.

Плутанина з назвою та створення у результаті двох центрів замість одного наштовхує на думку, що представники влади заплутали не лише громадськість, але й самих себе. Схоже, високопосадовці вже поступово починають усвідомлювати у які темні хащі потрапили, коли наважилися взятися за боротьбу з дезінформацією. Як дослідник і практик з багаторічним стажем у цій сфері, можу з упевненістю стверджувати, що дезінформація є значно більш комплексним та багатошаровим феноменом, ніж її звикли сприймати в урядовому кварталі і не лише там. А як науковець, знаю напевне, що неправильне і нечітке розуміння об'єкту, мети та завдань дослідження здатне звести нанівець всі зусилля.

І ще одна важлива "дрібничка". В Україні на сьогодні немає чіткого розуміння, що таке дезінформація й усталеного підходу щодо неї не лише у влади, але й у громадського та експертного середовища. Натомість, є її сприйняття, нав`язане політиками, медіа, а також деякими організаціями й аналітичними центрами. А боротися з тим, чого не розумієш, не лише не раціонально, але й безперспективно. Більше того, відсутність чітких критеріїв оцінювання роботи цих центрів зведе всю діяльність до формального щоквартального звіту на їхніх офіційних сайтах.

Протидіяти ворожим інформаційним впливам варто. Проте для цього потрібно також мати відповідні ресурси, стратегію та компетенції. Інакше будь-які благі наміри та потуги приречені перетворитися на імітацію помпезної боротьби з вітряками, а самі центри з протидії дезінформації - на символічні структури з гучною назвою.

Максим Кияк, для Gazeta.ua