Нова путінська меншість тужить за терором. Розпад імперії неминучий

У Москві планують відновити пам'ятник Дзержинському

Оскільки разом із демократією, правами людини і ринком у Росії скасували соціологію, сьогодні ніхто не знає настроїв місцевого населення — ані влада, ані опозиція. За непрямими даними можна припустити, що в країні є більшість "рівновіддалених", тобто тих, кому пофіг, і дві меншості — протестна і путінська.

Причому ось ця нова путінська меншість має вкрай екзотичний вигляд. Вона зліплена з різних, погано сумісних шматків. Окрім традиційних шматків — частини чиновників, частини пенсіонерів та силовиків — до неї увійшли якісь постмодерністські недоноски. У цьому сенсі вельми цікавий склад тих, хто підписався під зверненням з вимогою відновити на Луб'янці пам'ятник Дзержинському.

В єдиному пориві повернути до центру столиці монумент засновнику червоного терору злилися:

• письменник-терорист Захар Прилєпін, який до 2014 року був у націонал-більшовицькій опозиції до Путіна, а після того як Путін окупував Крим і розв'язав війну на Донбасі, Прилєпін став путіністом;

• Леся Рябцева, сварлива, безграмотна юна істота, переконана у тому, що в Росії проживає 8 мільйонів осіб, які знайшли своє місце в житті в RT;

• блогер Гоблін (старший оперуповноважений Гоблін), він же Дмитро Пучков, відомий своїм сортирним гумором, а також нестримним вихвалянням на адресу радянського союзу інтернет-діяч;

• письменник Олександр Проханов, головний редактор чорносотенної юдофобської газети "Завтра".

І ось за призовом цих гідних громадян на рівному місці влаштовано дискусію про повернення Дзержинського. Обговорення тривають у Мосміськдумі, в численних комісіях, у ЗМІ та соціальних мережах. Комуністи вимагають повернути Дзержинського. Радник Путіна Михайло Швидкий запропонував замість Дзержинського поставити пам'ятник Андропову, вважаючи, мабуть, що Путіну Андропов ближчий і рідніший, оскільки під керівництвом Андропова Путін служив, а під керівництвом Дзержинського не довелося. Венедиктов пропонує провести відкрите голосування, влаштувати конкурс між Дзержинським, Андроповим, а також чомусь між Олександром Невським та Іваном ІІІ...

В ході червоного терору, головним організатором якого був Дзержинський, знищено близько двох мільйонів осіб. Незаслужено забуті організатори Великого терору 1937-1938 років. Але цю кричущу несправедливість неопутіністи з нової путінської меншини готові виправити: письменник-терорист Захар Прилєпін заявляє, що дуже радіє пам'ятнику Берії в павільйоні "Росатому" на ВДНГ і точно знає, що для фізиків-атомників "Берія є культовою фігурою".

Дивно, що в Німеччині чомусь ніхто не вимагає встановити пам'ятник Гіммлеру на Александерплац. Можливо, є якийсь зв'язок між цією обставиною і тим, що там люди живуть в рази заможніше і довше...

Ностальгія за терором у глибинах російської популяції дрімала завжди, але її пробудження викликане конкретними потребами влади. Нині розбудити тугу за терором знадобилося Кремлю, зважаючи на крайнє загострення ситуації всередині країни і особливо в стосунках з Європою та загалом із Заходом.

Європейський суд з прав людини зажадав від Росії негайно звільнити Олексія Навального. Причина — ризик для життя політика, оскільки була спроба його вбивства шляхом отруєння бойовою речовиною, дані незалежних розслідувань вказують на причетність до цього злочину президента РФ, що підтверджується затятим небажанням Росії розслідувати очевидний замах на вбивство.

Імовірність того, що Росія, а точніше Путін, виконає свої зобов'язання і відпустить Навального на вимогу ЄСПЛ, дорівнює нулю. Власне, Мін'юст РФ про це вже заявив, повідомивши, що вимога ЄСПЛ це "явне і грубе втручання в діяльність судової влади суверенної держави" і тому воно "свідомо нездійсненно".

Проблема цієї ситуації для Путіна в тому, що ЄСПЛ застосував 39-е правило свого регламенту, і якщо Росія відмовиться звільнити Навального — а це абсолютно точно відбудеться — то це буде першим випадком в історії. Випадки затягування виконання таких вимог були, Росія буде першою з країн-членів Європейської конвенції, яка відмиться. У цій ситуації зростають шанси на те, що навіть млява, догідлива Європа буде змушена приймати щодо Росії якісь рішучі заходи.

Розрив з Європою зі сфери балаканини переходить у сферу реальної політики. Інформаційна обслуга вже почала інтенсивно обробляти мізки телезалежної частини російської популяції. У програмі "Вечір" від 17 лютого Соловйов і його "експерти" аж дві години пояснювали, чому Росія повинна розірвати з Європою усілякі відносини. Режисер Карен Шахназаров зажадав, щоб Європа, якщо вона хоче зберегти для себе Росію, впустила до Європейського Союзу усіх суб'єктів РФ як окремі держави-члени. "Нехай до ЄС увійдуть окремо Архангельська область, Воронезька...", — режисер Шахназаров почав перераховувати всі 85 суб'єктів РФ, але тут втрутився Соловйов. "Чеченська Республіка! Це буде відмінний член ЄС!!", — закричав радісно Соловйов, і всі присутні щасливо посміхалися, уявляючи собі, як делегація кадирівців пояснить цим "гейропейцям" і про права людини, і особливо про права меншин. Після чого в бій пішла Маргарита Симоньян, яка довго пояснювала, що нам абсолютно нічого вчитися у європейців, і це вони у нас повинні були б навчатися, але чомусь не хочуть. У підсумку всі дружно засудили Петра І за прорубане вікно до Європи і ніхто не міг зрозуміти, навіщо він це зробив, поки Соловйов усім не пояснив, що йому просто подобалася Анна Монс...

Утім, про неможливість мати справу із сучасною Росією європейцям не гірше Кадирова розтлумачив Путін. Значна частина його виступу на зустрічі з лідерами думських фракцій була присвячена потворній поведінці Європи.

"Чому так все крутиться навколо "Північного потоку - 2"? Хочуть змусити Росію платити за їх геополітичний проєкт "Україна", ось і все", — ображено заявив Путін. Його дружно підтримали всі лідери думських фракцій. Особливо Зюганов.

"Але мир залежить, треба пам'ятати, від "русского мира". Україну від "русского мира" ця сволота продовжує відтягувати, вона неминуче підпалить і ситуацію на Донбасі", — гнівно проголосив лідер КПРФ. Після чого спікер Володін повідомив, що "Росія — останній острів свободи в світі". На чому й закінчили. Пам'ятається, "острів свободи" — це був творчий псевдонім Куби. Наклеївши цю табличку на путінську Росію, спікер Володін, можливо, мимоволі зробив пророцтво, передбачивши майбутній розпад імперії і різке стискання її кордонів. Схоже, що нічим іншим ця туга за терором і мрії про розширення меж закінчитися не можуть...

Оригінал