У Путіна виникли проблеми з Лукашенком

Російсько-білоруська інтеграція схожа на окупацію Криму

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров тепер буває у Мінську буквально кожні кілька тижнів. Про конкретний зміст його перемов із Олександром Лукашенком та очільником білоруського зовнішньополітичного відомства Володимиром Макєєм повідомляють не так вже й багато. Адже очевидно, що візит Лаврова – це не для підписання якихось конкретних документів про російсько-білоруське співробітництво. А це насамперед демонстрація того, що Кремль готовий надалі підтримувати Олександра Лукашенка та його намагання зберегти владу в Білорусі і перемогти масовий протестний рух.

Тим більш промовистим цей візит виглядає на тлі намірів новообраного американського президента Джозефа Байдена запросити до Вашингтону колишню кандидатку на посаду президента Білорусі Світлану Тихановську. У Кремлі немовби дають зрозуміти, що у кожного є свій кандидат на посаду президента: у Заходу і протестного руху – Тихановська, а у Кремля і білоруських силовиків – Лукашенко. І невідомо ще, хто переможе, - пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".

Однак у цій схемі протистояння, яка була чергового разу продемонстрована під час перемов Лукашенка і Лаврова – обидва політики лаяли Захід й дорікали західним очільникам і правозахисникам за подвійні стандарти – є свої проблеми. Лукашенко не поспішає із новими рішеннями щодо інтеграції Білорусі з Росією. І його можна зрозуміти: у ситуації, що зараз склалася, у Кремля немає іншого виходу як надалі підтримувати білоруського диктатора. З інтеграційними документами чи без них.

Лукашенко не поспішає із новими рішеннями щодо інтеграції Білорусі з Росією

Але і у Володимира Путіна є свої проблеми з Лукашенком. Він збирався домовлятися про інтеграцію Білорусі з президентом, легітимність якого не піддавалася сумнівам ані власними громадянами, ані міжнародним співтовариством – за всіх претензій щодо порушення прав людини, які у світі мали до Лукашенка і до останніх президентських виборів в його країні.

А тепер домовлятися доведеться із людиною, легітимність якої не визнають сотні тисяч власних співвітчизників, які продовжують виходити на вулиці Мінська та інших білоруських міст і селищ з вимогою проведення нових, чесних президентських виборів і негайної відставки Олександра Лукашенка.

Тихановська вже наголосила, що будь-які міжнародні угоди, які підпише Лукашенко, не матимуть чинності

Вже чимало країн не визнають Лукашенка чинним президентом Білорусі, вважають його людиною, що просто захопила владу силою. Світлана Тихановська вже наголосила, що будь-які міжнародні угоди, які підпише Лукашенко, не матимуть чинності, бо підписуються людиною, що немає для цього жодних повноважень.

Таким чином, ситуація із російсько-білоруською інтеграцією – навіть якщо Кремлю вдасться дотиснути білоруського правителя – нагадуватиме ситуацію, яка склалася із анексією Криму. Нібито і "референдум" вдалося провести, і відповідне рішення кримського парламенту отримати, і провести рішення про приєднання Криму через російські Конституційний суд та парламент – а ніякої поваги до цих рішень у міжнародного співтовариства немає. Всі прекрасно усвідомлюють, що мали справу із правовою бутафорією, яка була покликана замаскувати звичайнісіньку окупацію чужої території.

І ніхто у світі не визнає Крим російським, навіть Лукашенко у своїй нинішній ситуації не робить таких заяв. Єдина людина, яку вдалося схилити до визнання російської приналежності Криму і відкрити там почесне консульство – це президент Нікарагуа Даніель Ортега, давній союзник Кремля ще з часів Леоніда Брежнєва. І відбулося це тільки через 6 років після російської окупації півострова.

Ніхто у світі не визнає Крим російським

Так може бути і з російсько-білоруського інтеграцією також. Лукашенко, щоб утримати владу, може і погодитися на будь-які вимоги свого кремлівського покровителя. Будуть ухвалені відповідні рішення білоруського парламенту і російської Держдуми, внесені зміни до конституцій обох країн. Але у світі будуть все одно вважати, що мали справу із звичайнісінькою правовою бутафорією, яка мала на меті закамуфлювати окупацію Білорусі – як і Криму. І найголовніше – так буде вважати білоруський народ, який остаточно ототожнюватиме диктатора й окупанта.

І потрібно зрозуміти: чи дійсно сьогодні Володимиру Путіну є вигідною інтеграція з режимом, який остаточно втратив легітимність і повагу?

Copyright © 2020 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Євгенія Кузнєцова Письменниця
Антон Сененко Cтарший науковий співробітник Інституту фізики НАН України
Андрій Веселовський Дипломат, колишній представник України в Європейському Союзі
Олена Подолян Психотерапевтка, директорка ГО "Форпост"
Мирослава Барчук Журналістка