"Русскій язик" ми повинні зберігати для "силіконових"

Інакше Путін нападе

Невимушено почув учора діалог двох киян. Таке трапляється, коли не хочеш, але мусиш вислуховувати те, що говорять довкіл. Тим більше - самі співрозмовники не дуже зважають на присутніх.

Отож, двоє відносно молодих, від 30 до 40 років, людей обговорюють сусідку по дачній ділянці - а кого ще обговорювати "карєнним кієвлянам"?

І він, і вона, очевидно, не бідні – мають пристойні авто і працюють не двірниками. Розмова, ясна річ, ведеться на "київ-рашен" - київському варіанті російської із характерним "шоканням та гаканням". Обговорювана парою сусідка, судячи із діалогу, загалом оцінюється позитивно. Є лише один недолік, на який вказує той, що старший:

- Штота наша Андрєєвна стала дружить с Бахусом.

- С сабакай?

У розмові зависає пауза. А що? Звідки 30-річній "русскаязичній" киянці знати, хто такий Бахус? Їй для успішного життя цілком вистачає словникового запасу російських серіалів 90-х років минулого століття, на яких вона виросла у столиці незалежної України. Ви би у неї ще про щось із "Євгенія Онєгіна" запитали. Аби дізнатися, що Лєнскій – це варіант собачої або кошачої клички.

Саме, так, дорогі мої співвітчизники! Саме для таких успішних киянок із силіконовими губами ми повинні зберігати "русскій язик". Щоб не створювати їм незручностей. Інакше Путін нападе!

Микола Несенюк, для Gazeta.ua