Є дещо, що ріднить Україну, Росію і Білорусь

Як влаштовані прорадянські люди

Знаєте, що ріднить Україну, Росію і Білорусь? Прорадянські люди. Безпорадні, безжальні і покірні.

Ті, хто мріє про імперію, але ніколи не виходить на вулиці, щоб її захищати. Їх доводиться туди звозити. Централізовано, на автобусах. Прорадянські люди безпорадні — все, на що вони здатні, це раз на чотири роки прийти на виборчі дільниці, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Я чітко пам'ятаю це по Криму. Шість років тому анексія півострова стала можливою лише завдяки російській армії. Всі ритуальні розмови про "народ півострова", який "зробив свій вибір", не витримують ніякої критики. Прорадянська частина кримчан мало чим відрізнялася від своїх однодумців з інших регіонів України. Вони були пасивні, інертні і ніколи не були готові хоч чимось жертвувати.

Ці хлопці можуть скільки завгодно приписувати собі заднім числом лаври архітекторів "кримської весни". Насправді ж від них нічого не залежало. Все організувала Москва, спецслужби і кадрова армія. Часом здається, що розуміння цього факту залишило в серцях прорадянських кримчан родову травму. В результаті якої вони перетворилися на неофітів. Людей, готових схвалювати будь-який крок Кремля.

Втім, нічого дивного. Проросійські кримчани прекрасно розуміють, що якби не Москва — прапори над півостровом залишилися б незмінними. Прорадянські люди не відчувають за собою силу і все, що їм залишається, — це сподіватися на начальника. Саме тому вони готові погодитися з будь-яким рішенням керівництва. Яким би воно не було.

До речі, проросійські жителі півострова готові "злити" Україні так звані ЛДНР. Нічого дивного — весь їхній світогляд зводиться до фрази "Путін всіх переграв". І навіть якщо офіційний Кремль завтра прийме рішення віддати Донецьк і Луганськ Києву без жодних умов — прорадянські люди на півострові будуть святкувати це як перемогу.

Вони будуть аплодувати всьому. Війні в Сирії і виведенню військ із Сирії. Вторгненню в Білорусь і відставці Лукашенка. У масі своїй вони схожі на пікейні жилети — безглуздих, щирих у своїй дурості і відданих до сліпоти. Готових підтримати будь-яке офіційне безумство.

Ступінь їх конформізму приголомшує. На їх тлі навіть московські імперці виглядають як ліберали. Власне, будь-хто, хто посміє в Росії дорікнути Путіна в малодушності і напівзаходах, буде оголошений ними "п'ятою колоною". Вони неофіти, що раптово повірили в бога. Просто їхній бог сидить у Кремлі й недавно обнулив собі президентські терміни.

Сьогодні вони в розгубленості. Тому що Москва ніяк не дає їм чіткої відповіді — як сприймати протести в Білорусі. Різнобій в оцінках є навіть на федеральних каналах, що може служити свідченням того, що в Кремлі поки що не прийняли остаточного рішення. А тому проросійські кримчани поки що, про всяк випадок, лають обидві сторони. І білоруське керівництво. І тих, хто виходить на вулиці.

Проте такі люди живуть не лише в окупованому Криму. Вони живуть всюди. На українському материку. В Росії. В Білорусі. Як тільки вони знаходять собі господаря, то починають сліпо йому поклонятися. А якщо не знаходять — то раз на чотири роки шукають його у виборчому бюлетені. Вони ніколи не вийдуть на вулиці, щоб протестувати проти того, що їм не подобається. Зате готові бути покірливим пластиліном у чужих начальницьких руках.

Напевно, варто навчитися їм співчувати. Але у мене чомусь не виходить.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода