Обнулення термінів відкрило для Путіна новий горизонт. Сусідам РФ спокою не буде

Неможливо домовлятися з людиною, яка вважає вашу країну випадковістю і помилкою

Часто говорять, що президенти другого терміну набагато вільніші в своїх діях, ніж президенти першого. Главі держави більше не потрібно думати про переобрання — це розв'язує йому руки і дозволяє створювати політичний спадок. Таким підходом прийнято міряти демократії — але він працює і в авторитарних режимах. Питання лише в якості цієї спадщини.

Володимир Путін править вже двадцять років, і відтепер у нього в запасі є ще шістнадцять. Обнулення термінів відкрило для нього новий горизонт. Так, в 2036 році йому виповниться 84 роки, і він цілком може вирішити призначити наступника до цього терміну, не чекаючи деменції. Але в будь-якому випадку поправки до конституції розв'язали йому руки на найближчі півтора десятиліття, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Причому, форма обнулення термінів сама собою говорить багато про що. Для продовження свого правління Володимиру Путіну зовсім не потрібен був референдум — достатньо рішення обох палат парламенту. Але вся історія з "народним голосуванням" — це стара як світ спроба вождя спертися безпосередньо на народ. Такий собі референдум про персональну довіру. Сигнал елітам про те, хто тут справжня влада.

Уся історія з "народним голосуванням" — це стара як світ спроба вождя спертися безпосередньо на народ

Російський президент за допомогою "референдуму" не тільки отримував ярлик на князювання. Він ще й заздалегідь ділив відповідальність з країною за все, що зробить далі. Усе "голосування" спочатку будувалося як плебісцит: схвалення того, що вже сталося і згоду на те, що готується. Росії запропонували знову підписатися на Путіна — і вона це, як мінімум, з точки зору виборчкомів, успішно зробила.

Час правління сам собою здатен ставати п'єдесталом. Відтепер сумарно Володимир Путін здатний просидіти в Кремлі 36 років. Трохи більше, ніж Катерина Друга. Трохи менше, ніж Іван Грозний. Близькість до історичних персонажів народжує прагнення розмовляти з ними на рівних. І тепер російський президент буде кувати свій політичний спадок і прописувати собі місце в підручниках історії.

Відтепер сумарно Володимир Путін здатний просидіти в Кремлі 36 років

Цілком можна уявити, що його внутрішній монолог зводиться до міркувань про те, що ніхто не пам'ятає, який при Катерині Другій був курс гульдена до піастри — зате всі пам'ятають, що вона завоювала Крим. І варто бути готовими до того, що російський президент стане міркувати так само. З тією лише різницею, що окупацією Криму його амбіції навряд чи обмежуються.

Власне, він уже дав це зрозуміти. Путін вголос говорить про те, що в сусідніх країнах є території, які їм не належать. Міркує про ущербність радянської конституції, яка дала змогу союзним республікам отримати незалежність. Вводить в основний закон своєї країни пункт, що забороняє владі повертати вкрадені регіони. І якщо ви хочете знати, якою буде політична спадщина російського президента, то вона перед вами.

Поки західні партнери вмовляють Москву переграти 2014-й рік — Кремль має намір переграти 1991-й. Поки Росію вмовляють повернутися в міжнародно визнані кордони — її влада хоче переглянути підсумки розпаду СРСР. Російському президенту вже немає діла до того, що відбувається всередині кордонів його країни. Він стурбований тим, де саме ці межі пролягають.

Володимир Путін свого фінального терміну — це президент ревізії і реваншу. Президент вторгнень і окупацій

Володимир Путін свого фінального терміну — це президент ревізії і реваншу. Президент вторгнень і окупацій. Це людина, яка незадоволена впливом своєї країни, а тому готова й далі занурювати світ в хаос. Щоб за підсумком нової турбулентності виторгувати Росії місце в "світовому політбюро".

Найближчі шістнадцять років не обіцяють спокою російським сусідам. Неможливо домовлятися з людиною, яка вважає вашу країну випадковістю і помилкою. Неможливо шукати компроміс з тим, для кого будь-яка ваша поступка буде недостатньою. Немає сенсу намагатися догодити країні, яка сприймає здатність домовлятися як вияв слабкості. За ступенем ефективності це нагадує спробу гасити багаття бензином.

І якщо вам здається, ніби мир з Росією залежить від прізвища українського президента — у мене для вас погані новини.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода