Чи впоралася Росія з печенігами й половцями?

Кремль використовує "історичний багаж" радянського агітпропу

Президент Росії Володимир Путін вчергове продемонстрував свої історичні знання. Нещодавно на зустрічі з губернаторами він заявив: "Усе минає і це мине. Наша країна неодноразово проходила через серйозні випробування: і печеніги її терзали, і половці, – з усім впоралася Росія. Переможемо і цю заразу коронавірусну. Разом ми все подолаємо".

Звісно, для Путіна, який учив у школі "Історію СРСР", і Русь, і Росія – це одна країна. Після цієї заяви медіа й соціальні мережі нагадали йому, що коли були печеніги й половці, то Росії, а точніше Московії як предтечі сучасної Росії, ще не було, - пише Петро Кралюк для "Радіо Свобода".

Тоді своєму шефу вирішив допомогти прессекретар президента Російської Федерації Дмитро Пєсков. Він сказав: "Не забувайте, що територія, на якій розміщена Україна, все-таки історично була Київською Руссю. І дійсно, печеніги терзали Київську Русь, терзали і слов'янські племена, які жили на сході, ну і не лише Київську Русь – і про Візантію давайте згадаємо. Візантії теж вони багато головного болю спричиняли. Тому Київська Русь, ви ж її нікуди не дінете, ви її з нашої історії нікуди не викреслите".

Тут що не речення, то "перлина". Звісно, визнається, що на теренах Київської Русі зараз розміщена Україна. Але історія Русі – це "наша", тобто московсько-російська історія. Що це за "слов'янські племена, які жили на сході" і які не входили в політичну систему Русі, але яких "терзали печеніги", це, певно, одному Пєскову лише відомо. Про "терзання" печенігами Візантії – то вже окрема тема. Наприклад, вважається, що київського князя Святослава убили печеніги за намовою візантійців, які заплатили їм гроші.

Коли печенігам було вигідно, то вони знаходили спільну мову і з візантійцями, й київськими князями, зокрема Ярополком Святославичем. Про половців Пєсков завбачливо промовчав. І правильно. Певно, варто пояснити деякі елементарні речі.

У давньоруських літописах під Руссю розумілися нинішні українські землі – переважно Київщина. З часом це поняття поширюється й на інші території, підконтрольні київським князям.

Щодо північно-східних околиць Руської держави, де переважало не слов'янське, а угро-фінське населення, то ці терени довгий час Руссю не називалися. У "Задонщині", власне, московсько-російській літературній пам'ятці, яка була створена десь наприкінці XIV чи в XV ст., ці землі ще іменуються Заліссям. Також тоді і в наступні часи їх називали Московією.

Термін Росія – це грецький відповідник назви Русь. У середньовічних і більш пізніх творах Росією переважно називали нинішні українські землі. Однак з часом московські царі почали претендувати на використання цієї назви. Остаточно грецький термін Росія утвердився за часів Петра І, коли була проголошена Російська імперія.

Але повернемося до печенігів та половців. Наскільки коректне порівняння Путіна: мовляв, впораємося ми з коронавірусом, як колись Росія впоралася із печенігами й половцями. Навіть якщо розуміти під Росією Русь, то твердити, що вона впоралася з цими тюркськими етносами, немає підстав.

У часи Середньовіччя слов'янське землеробське населення Русі займало лісостепові й лісові райони, а кочові печеніги й половці жили в степах нинішньої України й Росії. Між ними виникали конфлікти, що й фіксують давньоруські літописи. Але також було співробітництво. Між слов'янами-землеробами, з одного боку, та печенігами й половцями, з другого, йшла торгівля, між руськими князями й печенізькими та половецькими ханами виникали політичні союзи, мали поширення й змішані шлюби. Землероби та кочівники мали свої місця проживання й, за великим рахунком, не претендували на землі один одного.

Як свідчать документи й археологічні матеріали, з печенігами "впоралися" не стільки руські князі, як половці, котрі витіснили своїх конкурентів зі степів України.

З половцями взагалі маємо "розкішну історію". Попри те, що в ХІ-ХІІІ ст. руські князі воювали з цими кочівниками, вони також ставали союзниками у боротьбі із зовнішніми ворогами – хрестоносцями, сельджуками й татарами Батия.

Із 90-х років ХІ ст. руські князі, маючи на меті певні політичні розрахунки, почали одружуватися з доньками половецьких ханів. Часто такі шлюби укладали чернігівські князі Ольговичі, котрі мали з половцями добрі стосунки. Володимир Мономах, який відзначився походами на половців, одружив свого сина Юрія Довгорукого, якого, до речі, вважають засновником Москви, на дочці хана Аєпи, а другого сина Андрія – на внучці хана Тугоркана.

Можна говорити про те, що в ХІІ ст. руська князівська еліта стала "частково половецькою". Руси й половці становили своєрідний симбіоз. На це вказував Лев Гумільов, який написав: "В ХІІ-ХІІІ століттях Половецька земля Дешт-і Кипчак й Київська Русь складали одну цілу державу. Це було вигідно двом етносам". До речі, Гумільов зараз доволі популярний у Росії історик. Але, схоже, російські очільники його творів не читали.

Про симбіоз Русі й Половецької землі свідчить відома битва на Калці в 1223 році, коли половці й руські князі разом протистояли татарам.

Саме татарська навала у 1236–1242 роках, фактично, знищила Половецьку землю.

Однак половці "знайшли себе". Окремі половецькі орди опинилися на теренах Візантії, Дунайської Болгарії, Угорщини, Волзької Булгарії, де відіграли важливу роль у державотворчих процесах. Половці славилися як хоробрі й вмілі воїни. Тому їх наймали на службу правителі різних держав. Половці опинилася аж у Єгипті, де в 1279 році захопили владу.

Частина половців, яка не захотіла емігрувати після поразок від татарських військ Бату-хана, ввійшли до складу Золотої Орди. При цьому половецька мова стала мовою міжетнічного спілкування в цій країні, а високі державні становища нерідко займали вихідці з половецьких родів. Золотоординські половці відіграли певну роль в зародженні волзьких тюркських народів - казанських татар, башкирів, чувашів, а також росіян. Зрештою, Московія, предтеча сучасної Росії, виникла як васальне державне утворення Золотої Орди. І такою вона залишалася до середини XV ст, поки не відбувся розпад останньої. Але навіть після цього московські правителі тривалий час визнавали над собою зверхність чингізидів – нащадків ханів Золотої Орди, які правили в Криму. Словом, отак московіти-росіяни "впоралися" з половцями.

Певно, очільникам нинішньої Росії, якщо вони хочуть вдаватися до історичних паралелей, варто хоча б трохи глибше вивчити свою історію, а не використовувати старий "історичний багаж" радянського агітпропу.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода