Якщо людство хоче вижити - доведеться порозумнішати

Суспільство більше не довіряє професіоналам

В одному з американських телевізійних серіалів, присвячених подорожам у паралельні світи, герої несподівано потрапляють у реальність, де кумири суспільства – вчені та інтелектуали, а не футболісти і телезірки. Ця реальність здається героям – вихідцям з наукового середовища – абсолютно фантастичною. У своєму світі вони ніколи не стикалися – і не зіткнуться – з такою популярністю.

Втім, чому ж не зіткнуться? Хто знає! Сьогодні наляканий короновірусом світ аплодує лікарям, які героїчно борються з невідомістю, ризикують власним життям. І головна надія – на винахід вакцини, яка врятує людство. При цьому мова йде про сфери діяльності, які мало цікавлять більшість людей, на які не виділяються рекордні статті з бюджету. У масовій свідомості інтелектуал і вчений – це дивак, який не знає, як заробляти мільярди, а лікар – просто працівник сфери обслуговування, до якого звертаються, коли придбані в аптеці ліки не допомагають. Але все це – до справжнього лиха, - пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".

Ми вже забули, яким був світ до винаходу антибіотиків, до появи новітнього медичного обладнання, до високих технологій. Ми не можемо зрозуміти, чому нас тепер на планеті так багато. У суспільній свідомості склалися абсолютно спотворені моделі успіху, віра в компетентність яких суперечить інстинкту самозбереження.

Що відбувається, коли суспільства розчаровуються у класичних політиках? Президент України – телевізійний комік. Президент Ліберії – футболіст. Ну добре, ми говоримо про країни, де сподіватися на якість політичної культури поки що не доводиться. А от у так званих традиційних демократіях сьогодні обирають мільярдерів. Обирають у Сполучених Штатах – країні, яка залишається зразком демократичних свобод для мільйонів, якщо не мільярдів людей. Обирають у Чехії, яка залишалася демократичною державою навіть перед Другою світовою війною, коли її сусіди вибрали авторитаризм. І це теж – модель успіху.

Альберт Ейнштейн сьогодні програв би будь-які вибори в більшості країн світу. Суспільство більше не довіряє політикам, але воно не довіряє і професіоналам. Воно довіряє тим, хто заповнює дозвілля. А оскільки винаходи вчених збільшили час цього дозвілля, люди перестали розуміти причини свого благополуччя. Вони повірили в те, що той, хто їх розважає або той, хто заробляє великі гроші, може ними керувати.

І раптом усе це розвалилося – буквально за кілька днів. І тепер уже невідомо, коли відновиться – кілька тижнів, місяців, рік? І невідомо, хто зможе оцінити радість цього відновлення. Як і невідомо, чи зможемо ми зробити прості висновки з катастрофи, яку разом переживаємо.

А висновки ці варто зробити. Адже напевно це не остання пандемія, яку ми бачимо. Якщо так може бути – то чому тільки один раз? Чому новий короновірус або ще якась напасть не виникне 2021 року? Або 2024 року? Хто йому завадить?

І не намагайтеся переконати себе, що це – всього лише випадковість. У 1913 році мало хто міг повірити, що Велика Війна вже на порозі. А коли вона завершилася – завершилася, між іншим, нищівною епідемією "іспанського грипу" – ніяких серйозних висновків зроблено не було. І наші з вами дідусі та бабусі пережили ще одну світову війну. Дві світові війни за всього чотири десятиліття!

І тільки після Другої світової війни були, нарешті, зроблені політичні висновки, завдяки яким світ ще існує, а Європа благоденствує, а не лежить у руїнах. Але тепер нам належить зробити висновки з нової небезпеки, з якою ми зіткнулися – і можемо зустрітися ще не раз. І це теж смертельна небезпека, не краще за війну.

Якщо людство хоче вижити, йому доведеться порозумнішати.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода