Хто пообіцяв Банковій, що гірше не буде?

Кремлівський райдер скупий і лаконічний

Відведення українських військ - це лише проміжний етап. Далі повинна бути узаконена "народна міліція" на Донбасі. Окреме судочинство. Початися прямий діалог Києва з Донецьком і Луганськом. І, в кінцевому підсумку, після всього цього Україна матиме символічний, а не реальний суверенітет над Донбасом. Більшого від мінських угод Україна не отримає.

Ви прочитали короткий переказ інтерв'ю Олексія Чеснакова, соратника Владислава Суркова. Того самого Суркова, який займається в Кремлі українським напрямком, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Гранично лаконічний. Досить скупий. Без емоцій. Всього лише перелік російського райдера. Список вимог до України. Після виконання яких Київ однаково отримає "символічний, а не реальний суверенітет". Бо контроль над кордоном Москва має намір передавати лише своїм маріонеткам, але ніяк не Україні.

Інтерв'ю російських спікерів - це те, що потрібно читати, щоб не впадати в ілюзії. Вони куди реалістичніші, ніж будь-які заяви українських спікерів. Включно із недавньою заявою Володимира Зеленського про три етапи припинення війни: припинення вогню, примирення людей, реальна реінтеграція. Одна проблема: в його описі реальності немає Росії.

Президент України розмірковує так, ніби йдеться про громадянське протистояння. В якому Росія виконує всього лише роль модератора і парламентера. Але всі ці слова втрачають будь-який сенс саме тому, що Україна - жертва вторгнення, а не регіонального сепаратизму.

Давайте припустимо, що українське керівництво насправді все розуміє. І що всі ці кроки - всього лише спроба виставити Росію агресором. Довести Заходу, що Москва не йде на компроміси і не зацікавлена у врегулюванні. І в рамках цієї переговорної спроби - повернути додому максимально можливу кількість полонених і політв'язнів.

Але чому в Києві впевнені, що в Кремлі не прорахували таку можливість? І чому Банкова переконана, що в разі невдачі їй вдасться повернутися до колишнього статус-кво? Того самого, коли уповільнена війна уздовж лінії фронту була платою за право України на майбутнє.

І що робитимуть у Києві, коли виявиться, що політика кота Леопольда не працює? Що Москва не йде на поступки? Що вона сприймає переговори лише як обговорення умов здачі?

Як Київ буде виходити з переговорів? При цьому, зберігаючи себе в Мінському процесі? Тому самому, до якого прив'язані санкції Заходу проти російської економіки? Ті самі санкції, які західні країни давно б хотіли обнулити?

Чому Банкова переконана, що їй вдасться проскочити у вушко голки? Чиї гарантії вона має? Хто обіцяв їй в Європі, що "утік не втік, а побігти можна", і що опція "гірше не буде" за нею зберігається?

І що буде робити Київ з Донбасом в разі провалу переговорів? Оточить стіною? Але це ніяк не посилить українську стійкість. Просто тому, що Донбас - це інструмент дестабілізації України. Москва просто буде експортувати Донбас в інші області країни.

У цьому і полягає головна проблема. Заяви російських спікерів максимально прагматичні. Вони не залишають жодного простору для ілюзій. А заяви українських спікерів не мають нічого спільного з реальністю. І з боку нагадують лише спроби критичного блефу з метою ввести противника в оману.

Але чому хтось думає, що це спрацює? І чому хтось упевнений, що Києву вдасться встати з-за карткового столу без втрат?

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода