У Путіна дірява харизма. Пропагандисти не можуть її надути

Диктатура тримається тільки завдяки величезним інвестиціям в силові структури

Існує три типи політичного панування за класичною кваліфікацію Макса Вебера: харизматичне, традиційне і раціональне. Перше тримається на харизмі вождя, друге - на традиції, яка передається з покоління в покоління, третє на раціональній зацікавленості людей (спрощую для стислості).

Сталінський режим - був харизматичним, брежнєвський - традиційним. Під час перебудови радянську традицію було зруйновано, а раціональний тип панування не відбувся. Єльцинської харизми вистачило на пару років. Потім через хаос 1990-х країна прийшла до путінізму.

Усі наступні роки пропаганда посилено надувала путінську харизму. Але та не хотіла слухатися. Якась бракована, дірява харизма виявилася: тільки надують, відразу здувається. Востаннє її вдалося накачати у 2014 році кримнашистською урапатріотичною телеістерією, але вже в 2018-му вона знову почала здуватися. Справа в тому, що Путін - ментально не харизматик, невеликий шпик з нього так і пре. Навіть найбільш вмілі пропагандисти не можуть надати масштаб такій незначній персоні.

Існування нинішнього режиму суперечить раціональним інтересам переважної більшості населення. А традиція панування путінської олігархії ще не встигла скластися і не стала в очах суспільства легітимною. У Росії зараз не працює ні раціональний, ні харизматичний, ні традиційний метод панування. Цей режим тримається лише на найпотужнішому апараті придушення.

Авторитарні режими зазвичай вміли консолідувати навколо себе суспільство і спиралися на підтримку значної частини населення. Праві диктатури, Франко чи Піночета, підтримувала буржуазія і середній клас. Популістські й ліві - широкі маси знедолених. Зараз з'явилася нова форма диктатури, я б її назвав "підвішений авторитаризм", який не може спертися ні на харизму вождя, ні на традицію, а тримається тільки завдяки величезним інвестиціям в силові структури, які здійснюють повний контроль над суспільством.

Формування такої системи стало можливим за рахунок сучасних технологічних ресурсів поліції і спецслужб, які дозволяли б їм без великих проблем і кровопролиття розганяти будь-які демонстрації і тримати під ковпаком незадоволених. До подібних режимів можна віднести путінську Росію, Венесуелу Мадуро і Іран аятолла. У всіх трьох державах міське освічене населення в основному різко-негативно ставиться до влади. Але змінити нічого не може і вважає за краще просто при нагоді бігти за кордон. Режими ці, крім корумпованої бюрократії та підкуплених силовиків, підтримують тільки найтемніші верстви населення, а тримаються вони, перш за все, за рахунок зусиль таємної поліції і лояльності армії.

Оригінал