Музей на Банковій – це круто

Замість того, щоб підтримати цю ідею, ми відразу починаємо фиркати носами і сратися

Дороге українське арт-ком'юніті!

Я, напевно, чогось не розумію, але, по-моєму, ми всі частково "втратили зв'язок з реальністю".

Так, я не голосував за Володимира Зеленського, але сьогодні аплодую стоячи його рішенням передати нинішню будівлю АП під музей.

Так, я давно казав про те, що під музей сучасного мистецтва треба передати Український дім. Але, по-моєму, музей на Банковій — це ще крутіше.

Вперше в історії України влада готова передати під музей будинок такого масштабу. Не під ідеологічний, не під пропагандистський, а під художній.

Так, Ющенко віддав величезний будинок під Мистецький арсенал. Але це приміщення підходить швидше для великих виставкових проектів, ніж для музейної експозиції. Між нами, його масштаби для деяких творів іноді просто убивчі. Я знімаю капелюх перед експозиціонерами арсенальних виставок — їм доводиться творити чудеса.

Будівлю на Банковій легше структурувати. Прибрати подекуди зайву ліпнину, знести якісь перегородки, поставити нормальне музейне освітлення замість шикарних кришталевих люстр — і отримуємо ідеальний простір.

На відміну від Арсеналу, який досі не вдалося повністю підняти з руїн, і який проблематично взимку опалювати, а влітку кондіціонувати, на Банковій комунікації в ідеальному стані. Проблеми з підйомом на поверхи легко вирішуються, якщо в бічних крилах встановити ескалатори.

Так ось замість того, щоб подякувати і підтримати цю ідею, ми відразу починаємо фиркати носами і сратися. Хочете, щоб президент передумав? Я не хочу. Я — за цей музей. Двома руками і ногами.

Звичайно, ідеї Володимира Зеленського про те, що "є дуже багато картин, які люди не можуть побачити через те, що просто немає місця" і це "не прикольно", і що саме цими картинами треба заповнити музей — так само наївні й утопічні, як мрії Віктора Ющенка про "український Ермітаж", він же "Лувр".

Нічого страшного. Сьогодні Зеленський може цього й не розуміти. Це наше з вами завдання — достукатися до президента і вже завтра почати обговорення того, яким повинен бути цей музей. Необхідно організувати серію круглих столів про концепцію музею, провести не одну конференцію, створити робочі групи. Я готовий у міру сил брати участь в цих процесах, тому що необхідність нового художнього музею в Україні давно назріла і перезріла.

До моїх політичних симпатій це не має ніякого відношення. В цьому випадку я на боці мистецтва. І насамперед — українського.

І так, я не просто приємно здивований цією ідеєю Володимира Зеленського. Я — її щирий і гарячий прихильник. Дякую, пане президенте!

Оригінал