"Чорна рада" Куліша – про наше сьогодення
Суспільство заражене вірусом війни всіх проти всіх
Перечитав "Чорну раду" Пантелеймона Куліша.
Роман 1857 року, про події 1663 року. Але ж це все про нас, зараз, завжди.
Тут і "популіст" Брюховецький, який зваблює "маси" тим, що вдає з себе "простого хлопця" - а потім класичне "развелі как котят".
Тут і "олігарх" Гвинтовка, завжди готовий стати на бік того, хто сильніший.
Тут і "ультраправі" запорожці, для яких сила важливіша, ніж розум.
Тут і сліпа "еліта" - старшина та "городові" козаки, - яка швидко втрачає владу саме тому, що впевнена у своїй владі.
Тут і "маси", які завжди приводять тих до влади, від кого страждають.
Тут і благородні і чесні Сомко і Шрам, які нікому не потрібні саме тому, що благородні і чесні.
Тут анархіст Кирило Тур, який може бути героєм і антигероєм, залежно від того, куди поведе інстинкт.
І головне - тут війна всіх проти всіх, чиїм вірусом сьогодні заражене наше суспільство, - сліпе прагнення бачити ворога в тих, хто тут, поруч, і не бачити ворога справжнього.
Куліш нам завжди потрібен, як alter ego Шевченка
Куліш нам завжди потрібен, як alter ego Шевченка. Не як його заперечення, а як його доповнення. Саме тому є в українській культурі потужна "кулішева" течія - Зеров, Хвильовий, Домонтович та інші. У Куліша була купа своєї сліпоти, передусім щодо Росії - але мудрість в нього була теж.
Шевченко завершив створення "Козацького міфу", за формулою блискучої книги Сергія Плохія, розпочате з "Історії русів"; Куліш цей міф деконструював. Він показав темну сторону "козацького духу": анархізм як темну сторону героїзму; нігілізм як темну сторону бунтарства. Ця темна сторона не заперечує світлої, навпаки: вона ставить складне питання, як, все-таки, зберегти світлу без впадання в темну.
Чомусь мені здається, що адекватний погляд на Україну може народжуватися від таких от складних поєднань - наприклад, героїчного Шевченка і скептичного Куліша.
Мудрість - вона часто з двома руками, двома очима, з двома обличчями.
Ps. читайте українську класику. Історія не повторюється, але часом потворюється.
Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора
