Більшість, що перемогла, ніяк не може звикнути до думки, що вона більшість

Як тепер жити взагалі?

Цікаво спостерігати за стрічками соцмереж. У них більшість, що перемогла, ніяк не може звикнути до думки, що вона більшість.

Людська природа влаштована так, що ми співчуваємо тим, хто опинився в меншості. Наші симпатії викликають спартанці, а не перси. Польська кіннота, а не танки Гудеріана. Декабристи, Прометей, Давид, що бореться проти Голіафа – вся наша міфологія вибудувана на співчутті тим, хто слабший, і тим, кого менше, – пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Коли Радянський Союз відправляв у м'ясорубку репресій своїх громадян – він транслював це як праведну битву соціалістичної меншості проти шаленої західної більшості. У рамках цієї логіки Мандельштам і Гумільов були породженням закулісної темряви. А люди з синіми околишами кашкетів – стражами світла і справедливості.

Будь-яка війна у своєму інформаційному вимірі – це теж битва за право вважатися меншістю

Будь-яка війна у своєму інформаційному вимірі – це теж битва за право вважатися меншістю. Росія переконує своїх громадян, що протистоїть гігантському ліберальному чудовиську, яке мріє зруйнувати духовні скріпи. І, водночас, розповідає про те, що "ЛДНР" – це благородні "чегевари", що борються проти "київської більшості".

Більшістю бути некомфортно.

Цей статус накладає відповідальність. Позбавляє комфорту непричетності. Вже не виходить жити з відставленим мізинчиком. Все, що відбувається навколо, починає сприйматися як твоїх багаторуких рук справа. Лише тому, що в якийсь момент твої мрії збулися – і ти опинився в тренді.

Ті, хто вважав себе в опозиції до влади - болісно звикають до нового статусу

Ті, хто вважав себе в опозиції до влади - болісно звикають до нового статусу. Ще недавно вони були одинаками, що билися зі стозевним чудовиськом. Яке, до того ж, злобне. По інший бік барикад була влада, ботоферми і консервативний триптих президентських гасел. У сутичці з більшістю було не соромно програти. Але раптово вони перемогли.

Меншість перестала бути меншістю. Причому перестала нею бути з розгромним рахунком. Ніяких півтонів. "Повстанців" виявилося втричі більше – хоч в абсолютних цифрах, хоч у відносних. На кожного, хто проголосував за владу, припало троє, хто проголосував проти. Навіть більше – пан дракон визнав свою поразку і привітав Ланселота з перемогою.

Як тепер жити взагалі?

Інерція дається взнаки. Соцмережі вправляються у дотепності щодо горезвісних 25%. Підозрюють у спробах залишити за собою статус "совісті нації". Вимагають покаяння і на випередження намагаються позбавити їх права на сакраментальне "я ж казав". Чудово можу їх зрозуміти. Тільки все це не змінює одного простого факту. Більшість – це відтепер ви.

Мотиви, за якими ви ставили хрестик у бюлетені, не мають особливого значення. Не важливо – голосували ви проти старого чи за нове. Активно топили всю кампанію за свого кандидата чи агітували проти чужого. У відкриту носили прапори майбутнього переможця чи займалися партизанщиною під гаслами "нейтралітету". Це все тепер не має особливого значення. Ви перемогли. Вітаю.

Ваша різнорідна коаліція здобула перемогу. Тиран повалений. Деспот переможений. Добро перемогло і тепер приречене доводити, що буде, як мінімум, меншим злом

І буду спостерігати тепер за тим, як ви станете дезертирувати з переможного табору. І ви будете це робити навіть не тому, що нова команда стане "здійснювати погане". Ви будете тікати лише для того, щоб і далі прикидатися меншістю. Щоб і далі не знімати біле пальто і не злазити з морально-етичного п'єдесталу. Зрештою, звичка – страшна штука, правда?

У всіх іронічних текстах щодо 25% чутно все ту ж інтонацію. Дисидентські нотки. Саркастична зарозумілість. Моральна перевага носіїв своєї незгоди. Тільки в тому і штука, друзі, що всього цього у вас більше немає. Ваша різнорідна коаліція здобула перемогу. Тиран повалений. Деспот переможений. Добро перемогло і тепер приречене доводити, що буде, як мінімум, меншим злом.

25 відносних відсотків чи 15 абсолютних – це зовсім не совість нації. Не "сіль землі", не "еліта" і не "аристократи". Це всього-на-всього меншість

25 відносних відсотків чи 15 абсолютних – це зовсім не совість нації. Не "сіль землі", не "еліта" і не "аристократи". Це всього-на-всього меншість. Та сама, якою ви перестали бути.

Це важка ноша. Перший час ви будете виправдовувати негаразди "попередниками". Потім – почнете говорити про те, що альтернатива була б ще гіршою. Але рано чи пізно вам захочеться знову змінити оптику. Опротестувати статус, піти в опозицію, відхреститися від перемоги.

Тільки вибачте, але ця ніша вже зайнята.

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олексій Арестович Військовий експерт
Сергій Сингаївський Письменник, перекладач
Євген Клопотенко Кулінарний експерт
Дмитро Кулеба Дипломат
Погода