Більшість, що перемогла, ніяк не може звикнути до думки, що вона більшість

Як тепер жити взагалі?

Цікаво спостерігати за стрічками соцмереж. У них більшість, що перемогла, ніяк не може звикнути до думки, що вона більшість.

Людська природа влаштована так, що ми співчуваємо тим, хто опинився в меншості. Наші симпатії викликають спартанці, а не перси. Польська кіннота, а не танки Гудеріана. Декабристи, Прометей, Давид, що бореться проти Голіафа – вся наша міфологія вибудувана на співчутті тим, хто слабший, і тим, кого менше, – пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Коли Радянський Союз відправляв у м'ясорубку репресій своїх громадян – він транслював це як праведну битву соціалістичної меншості проти шаленої західної більшості. У рамках цієї логіки Мандельштам і Гумільов були породженням закулісної темряви. А люди з синіми околишами кашкетів – стражами світла і справедливості.

Будь-яка війна у своєму інформаційному вимірі – це теж битва за право вважатися меншістю. Росія переконує своїх громадян, що протистоїть гігантському ліберальному чудовиську, яке мріє зруйнувати духовні скріпи. І, водночас, розповідає про те, що "ЛДНР" – це благородні "чегевари", що борються проти "київської більшості".

Більшістю бути некомфортно.

Цей статус накладає відповідальність. Позбавляє комфорту непричетності. Вже не виходить жити з відставленим мізинчиком. Все, що відбувається навколо, починає сприйматися як твоїх багаторуких рук справа. Лише тому, що в якийсь момент твої мрії збулися – і ти опинився в тренді.

Ті, хто вважав себе в опозиції до влади - болісно звикають до нового статусу. Ще недавно вони були одинаками, що билися зі стозевним чудовиськом. Яке, до того ж, злобне. По інший бік барикад була влада, ботоферми і консервативний триптих президентських гасел. У сутичці з більшістю було не соромно програти. Але раптово вони перемогли.

Меншість перестала бути меншістю. Причому перестала нею бути з розгромним рахунком. Ніяких півтонів. "Повстанців" виявилося втричі більше – хоч в абсолютних цифрах, хоч у відносних. На кожного, хто проголосував за владу, припало троє, хто проголосував проти. Навіть більше – пан дракон визнав свою поразку і привітав Ланселота з перемогою.

Як тепер жити взагалі?

Інерція дається взнаки. Соцмережі вправляються у дотепності щодо горезвісних 25%. Підозрюють у спробах залишити за собою статус "совісті нації". Вимагають покаяння і на випередження намагаються позбавити їх права на сакраментальне "я ж казав". Чудово можу їх зрозуміти. Тільки все це не змінює одного простого факту. Більшість – це відтепер ви.

Мотиви, за якими ви ставили хрестик у бюлетені, не мають особливого значення. Не важливо – голосували ви проти старого чи за нове. Активно топили всю кампанію за свого кандидата чи агітували проти чужого. У відкриту носили прапори майбутнього переможця чи займалися партизанщиною під гаслами "нейтралітету". Це все тепер не має особливого значення. Ви перемогли. Вітаю.

І буду спостерігати тепер за тим, як ви станете дезертирувати з переможного табору. І ви будете це робити навіть не тому, що нова команда стане "здійснювати погане". Ви будете тікати лише для того, щоб і далі прикидатися меншістю. Щоб і далі не знімати біле пальто і не злазити з морально-етичного п'єдесталу. Зрештою, звичка – страшна штука, правда?

У всіх іронічних текстах щодо 25% чутно все ту ж інтонацію. Дисидентські нотки. Саркастична зарозумілість. Моральна перевага носіїв своєї незгоди. Тільки в тому і штука, друзі, що всього цього у вас більше немає. Ваша різнорідна коаліція здобула перемогу. Тиран повалений. Деспот переможений. Добро перемогло і тепер приречене доводити, що буде, як мінімум, меншим злом.

25 відносних відсотків чи 15 абсолютних – це зовсім не совість нації. Не "сіль землі", не "еліта" і не "аристократи". Це всього-на-всього меншість. Та сама, якою ви перестали бути.

Це важка ноша. Перший час ви будете виправдовувати негаразди "попередниками". Потім – почнете говорити про те, що альтернатива була б ще гіршою. Але рано чи пізно вам захочеться знову змінити оптику. Опротестувати статус, піти в опозицію, відхреститися від перемоги.

Тільки вибачте, але ця ніша вже зайнята.

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода