Людей роблять нещасними новини, а не жахлива реальність

Всесвіту має бути прикро. Ми його явно недооцінюємо

У 2010 році голод вбив один мільйон осіб. А ожиріння – три мільйони. П'ять років тому від недоїдання страждали 850 мільйонів осіб, а від зайвої ваги – два мільярди. Причому, динаміка цілком однозначна – в доступній для огляду перспективі людство відправить голодні смерті на звалище історії.

Уявити собі ситуацію, коли неврожай забирає 15% жителів країни (як це сталося у Франції в 1694 році) вже не вийде. Відтепер голод – це результат не природних катаклізмів, а соціальних: він виникає там, де є на те цілеспрямована зла воля. У якої, до того ж, є ім'я і прізвище, – пише Павло Казарін для "Крим.Реалії" .

Бабусин рецепт лікування застуди (гаряче молоко і мед) – він теж родом з нашого голодного минулого. Всю свою історію обиватель жив в умовах браку калорій. А тому рецепт одужання полягав у тому, щоб дати ослабленому організму достатньо енергії, щоб він впорався з недугою. Тому в діло йшли найкалорійніші продукти, які можна було знайти в селянській хаті.

Дідівські рецепти безнадійно застаріли. Бо ніякого "браку калорій" більше немає. Навпаки – наявний їх надлишок. І перемагати ГРВІ куди логічніше за допомогою ліків.

До речі, про ліки. Ви, може, не помітили, але людство встигло перемогти і хвороби. Ті самі, що викошували країни і континенти протягом усієї нашої історії.

У 14-му столітті чума забрала чверть населення Євразії. У 16-му чорна віспа викосила 90% аборигенів американського континенту. На початку 20-го – "іспанський грип" вбив сто мільйонів осіб. Аж до 20-го століття комбінація голоду і хвороб призводила до 30% дитячої смертності.

Усе це в минулому. Нас не прищеплюють проти віспи, бо цю хворобу вдалося перемогти ще в 1979 році. Вакцини і ліки позбавили слово "епідемія" жахливого звучання. У 2002 ми боялися "атипової пневмонії". У 2005 – пташиного грипу. У 2009-му – свинячого, а в 2014-му – Еболи. Остання виявилася безжальною, забравши життя 11 тисяч осіб. Але нічого з перерахованого не йде ні в яке порівняння з пандеміями минулого. Причому, люди помирають не через те, що немає ліків, а тому що лікування не встигає вчасно дістатися до неблагополучних регіонів (у випадку Еболи це була Західна Африка).

Ми сьогодні помираємо від тих хвороб, до яких наші предки просто не доживали. Онкологія і серцево-судинні хвороби раніше не вбивали людство просто тому, що не встигали. За них це робили куди простіші і примітивні віруси, а також інші люди.

І не варто скептично посміхатися. Людство встигло перемогти і насильство – в тому вигляді, в якому воно існувало всю нашу історію. В аграрних суспільствах воно забирало 15% популяції, а в 20-му столітті – лише 5% (з урахуванням двох світових воєн). У 2012 році від насильства (війни і злочинність) загинуло 620 тисяч осіб. Ще 800 тисяч – це самогубства. Ще 1,5 мільйона загинули від діабету.

Нам може здаватися, що ми живемо в світі, повному насильства. Але це не має ніякого відношення до реальності. Ніколи раніше людство не жило так благополучно і мирно, як тепер. Наші вороги – це не голод, не віруси і не зброя. Наші вороги – це когнітивні спотворення. Ті самі, що змушують нас почуватися нещасними.

Навіть страх перед тероризмом – це результат нашої медіареальності. У 2010-му тероризм забрав трохи менше восьми тисяч життів – переважно в країнах, що розвиваються. А ожиріння – більше трьох мільйонів. Ми боїмося ІДІЛ і Аль-Каїду, хоча цукор і діабет небезпечніші. Просто у ІДІЛ кращий піар.

У нашій реальності немає нічого, що дозволяло б говорити про "кінець часів". Перенесіть сюди на машині часу вашого предка з п'ятнадцятого століття – і він вирішить, що опинився в найкращому зі світів. До тих пір, поки ви не включите йому випуск новин.

У нашому світі не стало більше насильства і смертей. У нашому світі стало більше прямого ефіру. Нас робить щасливими не об'єктивна реальність, а суб'єктивна. Не те, чим ми володіємо, а те, що ми про це думаємо. Природа новинних випусків така, що ми повідомляємо в них не про те, що є нормою, а про те, що є її порушенням. Годуємо обивателя панікою та істерикою, отримуючи на виході реальність соцопитувань.

На цьому грунті густо ростуть спекулянти.

Якщо раніше людство жило з відчуттям, що "сьогодні – це недосконале завтра", то тепер нас переконують, що "сьогодні – це зіпсоване вчора". І що єдина запорука порятунку – це повернутися в якийсь "золотий вік", захований від нас під гущею століть.

Антипрививочники. Традиціоналісти. Борці з ГМО. У нашій реальності найкраще продаються страхи і неврози. Ми охоче боїмося завтрашнього дня, забуваючи про те, що наше "вчора" складалося з крові і кишок. Любимо народну медицину, забуваючи про те, що вона – продукт тієї епохи, коли пеніцилін ще не винайшли. Відмахуємся від науки, хоча саме вона дозволила всім нам дожити до повноліття.

Давайте начистоту. Наша реальність – комфортна і безпечна. І якщо ви почуваєтеся нещасним – вона тут ні до чого.

Справа в тому, що щасливими нас здатні зробити тільки окситоцин, дофамін і серотонін. Наш рівень щастя – продукт біохімії, а не обставин життя. Просто в різний час виплеск цих гормонів в кров забезпечувався різними факторами. Триста років тому для суб'єктивного відчуття щастя потрібно було вдосталь поїсти. Сьогодні – виграти мільйон у лотерею.

Прогрес дозволив нам задовольнити нижчі рівні піраміди Маслоу (ті, що про безпеку) – і тепер в пошуках щастя ми намагаємося штурмувати верхні (ті, що про самоактуалізацію). Забуваючи про те, що подібне ніколи не було простим завданням.

Прогрес не зробив нас щасливішими – це правда. Але він врятував вас із найголовніших передумов для нещастя. І дав час, щоб задуматися про те, чому саме ви нещасливі.

Якщо вам здається, що ви живете в гіршому зі світів – вам здається. Якщо ви боїтеся завтрашнього дня, значить, ви просто перестали оглядатися на вчорашній. Якщо ви почуваєтеся нещасним – купіть антидепресанти.

І не грішіть на реальність. Вона цього не заслужила.

Copyright © 2019 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода