У Росії закінчуються гроші

Чекати економічного поліпшення нізвідки

У зв'язку з економічними труднощами, патріотичні захоплення в Росії сильно здуваються. Добре зображати з себе сильного, коли ти ситий. А коли пенсіонерам доводиться обрізати доходи, коли доводиться залазити рукою в кишеню до своїх виборців, коли зростають ціни і падають доходи, особливо не розгуляєшся.

Тому, звичайно ж, є росіяни, яким не подобається те, що робить Володимир Путін, бо це контрпродуктивно з економічної точки зору. Санкції. Обмеження можливостей фінансування за кордоном: раніше Росія могла отримувати дешеві гроші, дешеві кредити західних банків, а тепер вона цього не може робити. Тому весь економічний блок ввічливо, мовчки, природно, нічого не кажучи, про себе крутить пальцем біля скроні, - пише Дмитро Орєшкін для видання "Главред".

Є така річ як "тумбочка". Усі звикли брати з цієї "тумбочки" гроші. І постійно йде боротьба за те, хто візьме більше. Путін роздмухав військовий бюджет так, що приблизно третина держбюджету йде на силовиків у широкому сенсі слова: армію, військове постачання, поліцію. А грошей же не нескінченна кількість.

Тому ті, хто відповідає за появу грошей в "тумбочці", розуміють, що санкції відібрали, грубо кажучи, 10 мільярдів доларів. Вони розуміють, що за ЛНР і ДНР потрібно платити. На утримання Криму йде десь 100-150 мільярдів рублів на рік. Приблизно стільки ж іде на утримання ЛНР і ДНР, хоча в російському бюджеті немає статті витрат на ці утворення, тобто їх фінансують якимись обхідними маневрами.

Відповідно, ті, хто відповідає за економіку, далеко не в захваті від того, що робить Путін. Але вони не безумці, вони ніколи публічно про це не скажуть, тому що для них це буде означати відставку і кінець адміністративної кар'єри. Так що вони всі з'єднані ниточкою, все підтримують і схвалюють, а те, про що вони думають - їхня особиста справа.

Проблема в тому, що з часом грошей в "тумбочці" стає все менше. І сам Путін, як людина раціональна (а він таким є), розуміє, що одна справа - перемагати на тлі зростаючих економічних показників, а інша - робити те ж саме на тлі падаючих показників. Він розуміє, що потрібно щось змінювати. Тому домовляється з японцями.

Реальної опозиції путінському курсу в Росії немає і бути не може. Бо в Росії немає реальної парламентської демократії. Але опір долі - безликої, без якихось політичних лідерів - Путін відчуває. Він же розуміє, що почав цю історію, а в результаті отримав падіння ВВП, навіть на тлі високих цін на нафту. У РФ спостерігається неймовірний відтік капіталу: за останній рік 67 мільярдів доларів пішли з Росії. Такого ніколи не було.

Тобто опозиція у Путіна - не політична (політичну він знищив), а середовищна. Саме середовище чинить опір тому, що він робить. Тому що навколишнє середовище потребує грошей, а гроші потребують миру і хорошого інвестиційного клімату. Поки йдуть якісь військові дії, поки Путін поводиться так, як зараз, ніякого інвестиційного клімату в Росії не буде. Відповідно, чекати економічного поліпшення нізвідки.

А люди як раз цього зараз і чекають. Якщо п'ять років тому вони захоплювалися Кримом, то тепер це видихалося. Ця іграшка більше не радує. Люди все більше дивляться "в холодильник", все менше дивляться "телевізор". Хоча "телевізор" вони, звичайно, теж дивляться. Але "холодильник" говорить переконливіше.