Щоб зрозуміти країну, потрібно увімкнути телевізор

Якщо вам нема чого дивитися по ТБ - це означає, що ви просто не цільова аудиторія. Але не поспішайте цьому радіти.

В Україні телевізор залишається головним джерелом інформації для 70% населення. Це та більшість, для якої знімають контент і готують рекламу. Споживчі запити цієї більшості - той самий мейнстрім, під який підлаштовують пропозицію, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Якщо ви телевізор не дивитеся, це означає лише те, що ви попали в меншість. Можна цим фактом пишатися. Можна хизуватися тим, що телевізор у вас виконує роль підставки під вазу. Але на ділі це означає лише те, що ви залишаєтеся міноритаріями. У той час як ваше майбутнє визначає партія більшості.

Телемаркетологи здатні розповісти про країну не менше, ніж соціологи. Реакцію на контент відстежують щодня. Стать. Вік. Географія. Контент, який не дає переглядів, зникає з ефіру. Безумовно, є винятки - коли мова заходить про політичний контент або те, що пов'язано з інтересами власника. Але основна частка контенту завжди враховує запит. І якщо вам здається, що це ви махнули рукою на телебачення, то фактично, це означає лише те, що телебачення махнуло рукою на вас.

Соцмережі заронили в своїх користувачів ілюзію, що саме вони і є нормою. Насправді, ні. Україна залишається аналоговою країною, в якій найдисциплінованіший виборець продовжує сидіти перед блакитним екраном. І якщо ви хочете зрозуміти його картину світу - спробуйте як-небудь здути пил зі свого телевізора.

Іноді потрібно просто прийняти той факт, що ви - меншість.

Цілком можливо, що ви знайдете відповіді на багато своїх питань. Наприклад, про те, чому вас немає у порядку денному кандидатів у президенти. Чому ваші запити не знаходять в ньому відображення. Чому те, що вам до душі, користується вкрай малим попитом. І навпаки.

Можливо, ви зрозумієте, чому перед виборами ніхто з вами не говорить. Чому політичне меню складається зі страв, які ви не замовляли. Чому вам регулярно доводиться вибирати менше зло. І голосувати не стільки "за" свого, скільки "проти" відверто чужих.

Безумовно, можна пишатися тим, що меншість часом виявляється найпрогресивнішим класом. Тим, що вона думає на перспективу і створює картинку майбутнього. Але на виборах всі ці відмінності зникають. Тому що цінність галочки в бюлетені не залежить від того, чия саме рука її ставить. Як не має значення і те, з якого гаманця дістають купюру, щоб оплатити нею товар.

Іноді, щоб зрозуміти країну, потрібно виринути із соцмереж і увімкнути телевізор. Він витвережує.

Copyright © 2018 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода