Диким хижим звіром Росія стала після війни в Грузії

Гітлерівський Рейх відродився у Москві. І ніхто цього не помітив

За 10 років після нападу Росії на Грузію важко не помітити, що та війна була генеральною репетицією переходу Кремля до політики тотальної агресії проти цивілізованого світу, генерації конфліктів на пострадянському просторі і спробам знищення української державності.

Прийнято вважати, що ця "нова" Росія, Росія-чудовисько, з'явилася одночасно з "рокіровкою" Володимира Путіна і Дмитра Медведєва і поверненням Путіна до Кремля. Однак війна з Грузією сталася на самому початку президентства Дмитра Медведєва, - пише Віталій портников для espreso.tv.

Проте, на Заході ще довго говорили про Росію як про країну, в якій ось-ось почнеться "модернізація". Ніяких санкцій проти Росії не було. Більш того, хорошим тоном стало звинувачувати в тому, що сталося, керівництво Грузії, хоча всі бойові дії велися на фактично окупованій Росією території цієї багатостраждальної країни.

Війна з Грузією зовсім не була спонтанною реакцією Кремля на спробу адміністрації Михайла Саакашвілі відновити контроль над територією Південної Осетії. Це була справжня "гібридна" спецоперація. Президента Саакашвілі поставили перед непростим вибором після серії провокацій з боку окупантів і їхніх посібників.

Створювалися неправильні уявлення про можливу реакцію Кремля і Білого дому. Словом, робилося все, щоб ця війна не просто почалася, а щоб вона продемонструвала повернення Росії до ролі "жандарма" для своїх колишніх колоній.

Важливо було показати, що Кремль може "примушувати до миру", влаштовувати показову прочуханку суверенній країні, проводити етнічні чищення - і залишатися безкарним. Бомбардування грузинських міст, спалені грузинські села у Південній Осетії, огидна антигрузинська пропаганда російських медіа - все це повинно було переконати світ у відродженні гітлерівського Рейху зі столицею в Москві. Але - не переконало.

Більш того, навіть українська громадська думка не поспішала з підтримкою Грузії - вважалося, що відносини з Росією, тим більше енергетичні відносини, важливіше якихось там грузинських територіальних проблем - тим більше, що у нас такого не буде ніколи. Президент Віктор Ющенко - один з небагатьох українців, який правильно оцінив рівень небезпеки для своєї власної країни - виглядав у цій своїй реакції безнадійним маргіналом...

Російсько-грузинська війна призвела до цілої серії неправильних оцінок ситуації всіма сторонами майбутнього світового конфлікту. Ці наслідки невірно оцінили не тільки на Заході або в Києві, коли вважали, що в Москві просто хочуть зберегти статус-кво на пострадянському просторі і тому не дали можливості відновити територіальну цілісність Грузії. Наслідки невірно оцінили і в Москві, коли вирішили, що роль "жандарма" є визнаною і тепер можна безкарно лізти в Україну.

В результаті цього каскаду помилок Російська держава з маргінальної "бензоколонки" за ці роки перетворилася на дикого хижого звіра, російське суспільство деградувало і виявився нездатним не те щоб запобігти кошмару, а хоча б помітити мутацію власної країни і справа вже йде не до кризи, а до катастрофи із непередбачуваними наслідками.

Але і для нас ситуація не набагато краща - нас втягнули у територіальний конфлікт, окупували частину території, генерують нестабільність. При цьому апетити Кремля з генерування нестабільності пострадянським простором більше не обмежуються, вони всюди - від США і Європи до Сирії і Центральноафриканської республіки. Путінський режим перетворився на класичного "доктора Зло".

Якби його потугам почали протистояти хоча б десять років тому, нічого цього просто б не було.