Москві було б простіше, якби Олега не існувало

Для України в тюрмі сидить режисер Олег Сенцов. Росія запевняє всіх, що в тюрмі сидить терорист Олег Сенцов.

Але особливість ще й у тому, що в колонії за Полярним колом сидить хлопець з російським прізвищем.

Це важливий момент.

Тому що Росія давно склала свій власний міф про Крим. В якому півострів – це "споконвічно російська земля". Перлина в короні імперії. Мрія про південні моря. Непотоплюваний авіаносець. Два міста-героя. Дві оборони Севастополя. Південна резиденція царів і письменницька муза.

Вся історія анексії Криму для РФ – це про "повернення додому". Про масовий перехід на бік Москви українських частин і тотальну одностайність кримських вулиць.

Саме цими аргументами Росія виправдовує зміну прапорів на півострові. Саме ними вона відбивається від звинувачень в окупації. Щоразу запевняє всіх у самостійності зробленого Кримом вибору. І є тільки єдине "але". Сенцов.

Тому що він мимоволі став руйнівником цього міфу. Став уособленням опору, причому опору дієвого. І те, що його справу сфабриковано – нічого не змінює. Тому що озвучена Кремлем брехня про підготовку вибухів вже давно зажила своїм власним життям. І стала правдою – для тих, хто в неї вірить і тих, хто її транслює.

Мене можуть виправити. Нагадати, що Росія так само кидає в тюрми кримських татар. Що представники корінного народу безслідно зникають на півострові. Це все буде правдою. Але тут важливо враховувати оптику.

У російському колективному міфі про Крим місця для кримських татар немає. Він їх просто не помічає. Вони для нього – чужинці. Ті, хто приречений бути фрондою. Їхній опір – закономірний, як закономірний опір будь-якого потенційного супротивника.

А Сенцов для російського міфу про Крим небезпечніший. Хлопець з російським прізвищем, який виходить протестувати проти приходу Росії. Не активіст з Києва і не "правосек" зі Львова. Звичайний кримський хлопчина, сім'я якого перебралася до Криму з Уралу. Він приречений був потрапити до тієї самої цільової групи, заради якої Кремль, за його власною версією, і влаштував вторгнення.

А він в ній бути відмовився.

І мимоволі став символом того, як Росії чинять опір самі росіяни. А тепер, до того ж, він ще і підмиває своїм голодуванням російську вертикаль. Псує футбольне свято. Змусив усіх вивчити своє прізвище. Змусив обговорювати свою долю.

Фактично, йому вдалося самотужки зробити пролом в російській концепції повернення росіян в рідну гавань. І якщо кримські татари від початку на узбіччі цієї концепції, то він – усередині. Розмиває єдність. Порушує одностайність. Ставить під сумнів символ віри.

Сенцов став більшим за самого себе. З персонального перетворився на символічне. Зі звичайного в'язня – на дисидента. Людина, що замахнулася на Бога. Того самого, яким вважає себе для росіян російська держава.

Москві було б простіше, якби Сенцова не існувало.

Але він є.

Оригінал