Пенсійній системі залишилося жити недовго

Поколінню тридцятирічних доведеться старіти без пенсій

Росія підвищує пенсійний вік. Чоловікам - до 65 років. Жінкам - до 63. Політологи сперечаються про те, чи стане цей порядок денний основою нового протесту. Ліберали пліткують, що Кремль призначив росіян на роль нової нафти. Демографи сперечаються про те, скільки років встигне прожити росіянин на держзабезпеченні.

Але все це - суперечки про другорядне. Так, Росія затягує паски соціальних низів. Так, її пріоритети - це гармати, а не масло. Так, це все схоже на старий анекдот про те, що "ні, синку, тепер ти будеш менше їсти", - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Але є і ще дещо. А саме - державній пенсійній системі в звичному її вигляді залишилося жити не так вже й довго.

Я плачу податки, але не маю ілюзій. У моїх однолітків не вийде дочекатися заповітних 60 або 65 років, щоб перейти на держутримання. Нам не дозволить цього зробити статистика: країна старіє. За збереження тенденцій через тридцять років державна пенсійна система, найімовірніше, перестане існувати.

Так, залишаться приватні пенсійні фонди. І корпоративні - що підтримують на плаву ветеранів конкретних корпорацій. Але масового і повсюдного "старечого забезпечення" не буде.

Велика спокуса заявити про злочинне ставлення держави до своїх жителів. Але це питання не етики, а арифметики. Зрештою, пенсійна система - не такий вже й давній винахід. У звичному вигляді вона з'явилася в Німеччині в 1889 році за Бісмарка. Правда передбачалася пенсія, починаючи з сімдесяти - в той час мало хто до цього віку взагалі доживав.

У США пенсії з'явилися в 1935 році. В СРСР - в 1956-му. Явище, народжене в епоху дідусів, належить поховати поколінню правнуків. За великим рахунком, єдине, що зараз залишається молодому поколінню - це народжувати. Якби попередні покоління не халтурили, то віддуватися б не довелося. Тепер доведеться.

Втім, поки країни не готові дивитися фактам в обличчя і попередити власне населення про неминуче. Надто вже велика звичка обивателя розраховувати на державу.

Нехай нікого не обманюють його власні пенсійні відрахування. Ми живемо в солідарній системі - податки тих, хто нині працюють, йдуть на пенсії нашим батькам. Нам на старість будуть скидатися вже наші діти. Якщо нас буде більше, ніж їх - грошей не вистачить.

Тут можна впасти в екстаз і самовпевнено написати щось на кшталт "ми приречені стати самостійніше і відповідальніше". Тільки це все буде наївним ідеалізмом. Найімовірніше, суспільство, що не зневірилося в патерналізмі, буде до останнього відмахуватися від думки, що пенсій не буде. Танці з бубном навколо пенсійного фонду залишаться головним козирем політиків у найближчі роки. Тих, хто буде говорити про приреченість нинішнього стану речей, назвуть соціал-дарвіністами, і добре, якщо тільки так. А потім в якийсь момент пенсійний фонд виявиться банкрутом - і настане новий час.

Колись вважалося, що мати багато дітей можуть собі дозволити тільки багаті люди. Не виключено, що незабаром все буде навпаки.

Copyright © 2018 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода