Чому ми досі дискутуємо про ЛГБТ?

Реквієм за нормою

1948 року американський біолог Альфред Кінсі написав книгу "Сексуальна поведінка чоловіка". У ній він пропонував шкалу зі значеннями від 0 до 6, де 0 ‒ це повна гетеросексуальність, а 6 ‒ виняткова гомосексуальність. Кінсі писав, що місце, яке кожен займає на цій шкалі, визначається в період розвитку плоду в матці.

Книга викликала скандал. У той час було заведено вважати гомосексуальність хворобою, яку можна й потрібно лікувати. А Кінсі стверджував, що сексуальні переваги закладаються ще в животі матері. І залишаються незмінними упродовж життя, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Кінсі стверджував, що сексуальні переваги закладаються ще в животі матері. І залишаються незмінними упродовж життя

Кінсі не самотній. Упродовж наступних десятиліть до цієї теми зверталися біологи в усьому світі. В результаті, 1992 року, гомосексуальність викреслили з Міжнародної класифікації хвороб МКБ-10.

Виявилося, що сексуальна ідентичність закладається під час другого періоду вагітності. Що на переваги впливають гормональний фон і хімічні речовини. Що високий тестостерон у вагітної мами (наприклад, через синдром конгенітальної гіперплазії надниркових залоз) викликає бі- або гомосексуальність у народжених дівчаток.

У 1992 роцы гомосексуальність викреслили з Міжнародної класифікації хвороб МКБ-10

Коли нідерландський нейробіолог Дік Свааб вперше опублікував результати своїх досліджень ‒ його навіть звинуватили в нацизмі. Він стверджував, що сексуальні уподобання не мають нічого спільного з вихованням. Їх неможливо "виправити", тому що вони формуються на етапі плода. Свааб писав, що навіть функціональні ланцюги в мозку людей різних орієнтацій працюють по-різному. Через це біолога довгий час звинувачували в євгеніці.

У підсумку, вся друга половина двадцятого століття стала часом розвінчання міфів. Виявилося, що гомосексуальна поведінка зустрічається у 1500 видів тварин ‒ від комах до ссавців.

Виявилося, що виховання в гомосексуальній сім'ї не визначає сексуальну ідентичність дитини.

Виховання в гомосексуальній сім'ї не визначає сексуальну ідентичність дитини

З'ясувалося, що спроби лікувати гомосексуальність безплідні. У найкращому випадку вони призводять до того, що люди приховують свої почуття. Що, в свою чергу, загрожує депресіями та самогубствами. 2009 року крапку в цьому питанні поставив звіт Американської психологічної асоціації (АРА).

І найдивовижніше в тому, що ми досі живемо всередині дискусії про ЛГБТ.

Сперечаємося про їхнє право укладати договори про громадянське партнерство. Дискутуємо про "порочність" одностатевих стосунків. Міркуємо про загрози депопуляції, так ніби процентна частка ЛГБТ-спільноти не є константою з покоління в покоління.

Ми продовжуємо вірити в "гей-пропаганду" і в те, що вона здатна переробити чужу ідентичність. Міркуємо про загрози традиційним цінностям, хоча ЛГБТ супроводжували наш вид упродовж усієї еволюції. Шукаємо соціальне там, де все пояснюється біологією.

Ми продовжуємо вірити в "гей-пропаганду". Міркуємо про загрози традиційним цінностям, хоча ЛГБТ супроводжували наш вид упродовж усієї еволюції

Звичайно, почасти наші помилки ‒ данина часу.

Зрештою, не так уже й багато часу минуло з моменту появи наукових досліджень цієї теми. Тим більше, що наша країна й зовсім була до недавнього часу виключена з європейської медичної та суспільної дискусії.

Якісь країни продовжують сповідувати гомофобію через релігійні традиції. Через те, що шукають у священних книгах не тільки етику, скільки соціальні приписи.

Але є ще один важливий фактор для гомофобії. Ми живемо в світі, який стрімко змінюється. На наших очах вимирають цілі професії і галузі. Люди стають не потрібні там, де їх замінюють машини. Соціальні інститути тріщать під натиском технологій. І гендерна ідентичність для сучасної людини стає мало не останнім острівцем її персональної ідентичності.

Це її останній рубікон. Навколо неї вирує хаос. Вона живе в калейдоскопі постійно мінливого світу. У неї забирають стабільність і прогнозованість. Вона нічого не може з цим вдіяти. І тому робить свою гетеросексуальність останньою межею самоактуалізації.

Боротьба з ЛГБТ стає зручним порядком денним для будь-якого авторитарного режиму

З цієї ж причини боротьба з ЛГБТ стає зручним порядком денним для будь-якого авторитарного режиму. Тому що авторитарний режим за своєю природою приречений торгувати минулим та ідеєю повернення в якесь ідеальне "вчора". Його порядок денний ‒ це "стабільність", та сама, в якій немає місця для ЛГБТ. Тому що сама ідея рівноправності ЛГБТ ‒ це вже замах на "стабільність" і "традицію".

Але в тому й річ, що все це ‒ лише прикмета нашого часу.

Років через сорок нові консерватори стануть говорити, що шлюб ‒ це священний союз між чоловіком і чоловіком, чоловіком і жінкою, жінкою і жінкою, але ніяк не між людиною і андроїдом. А ламати списи наші діти будуть на тему біоінженерії, кіборгів і неорганічного життя.

І якщо вас лякає ідея, що світ змінюється ‒ доведеться засмутити. Він продовжить змінюватися. Зі швидкістю 60 хвилин на годину. Чим швидше ми це зрозуміємо ‒ тим краще.

Copyright © 2018 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода