Перемовини у Берліні: безпрецедентні поступки України
РФ вже довела, що не договороздатна. Продовжуючи агресію, Росія не виконує своїх зобов'язань і фактично обманює і світове співтовариство, і Україну
У Берліні відбулася зустріч "нормандської четвірки", в якій взяли участь президент України Петро Порошенко, канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд і президент Росії Володимир Путін. Обговорювали реалізацію Мінських угод. За словами Порошенка, "четвірка" домовилася про складання главами МЗС "дорожньої карти" щодо врегулювання ситуації і введення збройної місії ОБСЄ на Донбас. Володимир Путін у свою чергу заявив, що погодився на розширену місію ОБСЄ, але не сказав, що вона буде озброєна. А ось Меркель заявила, що питання збройної місії варто піднімати тільки після запуску виборчого процесу, а контроль над кордоном Україна поверне в останню чергу.
Україна зазнала поразки від європейської бюрократії. Таку думку виданню "Апостроф" висловив опозиційний російський політик Костянтин Боровий.
Спостерігачі ОБСЄ - це, в тому числі, російські експерти, тобто, строго кажучи, експерти агресора
Що стосується нестиковок у заявах Путіна і Порошенка після переговорів у Берліні, то я сподіваюся, що вони одне і те ж називають просто різними термінами. Але, врешті-решт, ці п'ятигодинні розмови закінчилися згодою Росії допустити спостерігачів ОБСЄ. Хоча треба чітко розуміти, що спостерігачі ОБСЄ - це, в тому числі, російські експерти, тобто, строго кажучи, експерти агресора. Хоча думаю, навіть цю домовленість Росія виконувати не буде, тому що вона може стати викривальною: всім стане ясно, що це російська агресія.
Росія не виконує свої зобов'язання ніде і ніколи - що в Сирії, що в Україні. Тим не менш Захід продовжує на щось сподіватися. Це - функція дипломатів намагатися в самій безнадійній ситуації, в ситуації розмови з терористами, закликати їх до розсудливості.
Участь Суркова в переговорах - це свого роду форма легалізації. "Так, ми злочинці, - кажуть вони, - але якщо ви хочете з нами говорити, то їжте ще й Суркова!" Це такий виклик. Виклик здоровому глузду європейців. Але вони йдуть на це. Ніхто не хоче війни і кровопролиття. Крім того, це позиція європейських чиновників. Вони більше зацікавлені в процесі обговорення проблем, ніж в самому результаті.
Що стосується "дорожньої карти", про яку домовилися в Берліні, то розмови про це будуть продовжуватися. Мова йде про те, що Росія, продовжуючи агресію, не виконує своїх зобов'язань і фактично обманює і світове співтовариство, й Україну. У мене мало надій на те, що якісь домовленості можуть виконуватися Росією. РФ вже достатньо разів довела, що не договороздатна.
Проведення виборів на Донбасі при домінуванні бандитів - це просто абсурд. Це ситуація, що не реалізується. Але багатьом чиновникам в Європі потрібно поставити галочку, що процес іде. Хоч це і безглуздо.
Путіну просто дуже потрібно було підтвердження статусу лідера світової держави, особливо після того, як з ним відмовилися зустрічатися, тиснути йому руку, і той же Олланд, і американці на дипломатичному рівні припиняють контакти. Тому Путіну був важливий такий маленький прорив ізоляції, але розраховувати на те, що він буде виконувати взяті на себе зобов'язання, не варто.
Україна пішла на безпрецедентні поступки. По карті демілітаризації видно, що Маріуполь фактично залишається незахищеним
І, на мою думку, Україна пішла на безпрецедентні поступки. По карті демілітаризації видно, що Маріуполь фактично залишається незахищеним, при тому що кілька разів робилися спроби його захоплення. І маю відзначити, що це не демілітаризована зона в повному сенсі. Це просто відведення якихось окремих видів озброєння, щоб зберігати там напруженість. Путін в цьому зацікавлений. Будуть постачання нових озброєнь, будуть вишукані методи обману.
Взагалі Мінські угоди - це фікція, на яку західні переговорники змусили підписатися Україну. Це викручування рук з боку чиновників, європейських дипломатів. Не буде виконуватися відвід військ, не буде виконуватися перемир'я. Буде зроблена спроба використовувати це для продовження агресії і провокацій.
Я впевнений, що він це розуміє, але у нього немає виходу. Не може ж він, як я, закликати до відмови від цієї кабали у вигляді безглуздих угод, які іменуються Мінськими. Мова йде про жорстокого, варварського агресора.
Ось убитий Моторола був садистом, злочинцем. Це не виняток, це правило. І мова йде про масові злочини на територіях ДНР і ЛНР, які в майбутньому можуть бути розкриті, але на це Росія не піде.
Я не дуже розумію, чому Україна не починає судовий процес, підготовку до трибуналу з цієї агресії в Україні, в Криму. Це ті ж самі воєнні злочини, які відбуваються в Сирії. Україні давно пора зробити заяву і почати діяти в цьому напрямку.
Виходить, що переговори привели до того, що політичні вимоги терористів приймаються. Але це не поразка від Росії, це поразка від європейської бюрократії, для якої процес важливіший за результат.
Текст публікується з дозволу редакції "Апостроф"
