Майдан програв
Нам потрібен державник-прогресор - незабруднений, непридуманий, який не вийшов зі студії Савіка Шустера, а справжній національний лідер зі своїми принципами, ідеями перебудови країни і чітким планом проведення реформ
Майдан програв. Як би не було гірко це усвідомлювати, але така об'єктивна історична реальність, яку треба прийняти, щоб зробити правильні висновки, і продовжити боротьбу.
Майдан відпочатку був приречений на поразку, тому що у нього не було цілей, принципів, і лідерів. Майдан був поривом, протестом світлих людей, які не бажають жити під владою малограмотного, чванливого, патологічно жадібної людини; і в цьому він досяг результату - головного самодура прогнали, але інші деспоти, кріпосники, олігархи, і ті самі правила гри збереглися.
У дні Майдану, і відразу після втечі Віктора Федоровича здавалося, що як раніше вже бути не може. Але життя стало навіть гіршим, цинічнішим, підлішим. Ідеалами Майдану стали називати нахабне злодійство, неприкрите лицемірство і нескінченну зрада, якими заражена так звана "еліта".
Ці люди, які сьогодні перебувають при владі або в опозиції, не були, і не могли бути лідерами Майдану; вони ніколи не були носіями його ідей. Тому що у Майдану не було справжніх лідерів, не існувало ідеології протесту, не було чіткого плану захоплення влади, як і плану подальшого життєустрою.
Янукович втік, і на його місце тут же сіли інші януковичі - псевдопатріоти, псевдореволюціонери і псевдодемократи. Ці вельми недалекі люди, користолюбці і пристосуванці, з перших днів перебування при владі стали копати собі ту ж яму, в яку потрапив їх попередник.
Кінець кар'єри корупціонера на пласі видається цілком прийнятним - для науки і залякування. Інакше, здається, їх не зупинити
Вони настільки безстрашні й нещадні, як ніби в період пізнього Середньовіччя. І так само, як в середньовіччі, кінець кар'єри корупціонера на пласі видається цілком прийнятним - для науки і залякування. Інакше, здається, їх не зупинити.
Кілька тисяч або десятків тисяч чиновників, прокурорів, суддів в Україні займаються тільки тим, що самовіддано грабують країну особисто, або покривають і відмазують тих, хто грабує. Ці паразити руйнують найважливіше в людині - почуття власної гідності, віру в свої сили, і віру в справедливість. Без усунення паразитів від влади, без ліквідації самого класу корупціонерів, без зміни встановлених ще Кучмою правил гри, життя не зміниться.
Третій Майдан не допоможе. Не так уже й важко, але зовсім недостатньо підняти людей на протест, усунути нинішніх від влади, і при цьому не підіграти Кремлю, і не розвалити країну. Але цього не достатньо. На місце Порошенка прийде черговий "лідер", в парламенті сядуть нові-старі обличчя, але система не зміниться.
Система, "лідери" і ключові особи якої вибираються з однієї і тієї ж колоди постсовкової злодійської "еліти", не може змінитися, скільки б карти не тасувати. Апологетом жорстких, швидких, і вкрай необхідних змін може бути тільки незамарана системою людина, непов'язана зобов'язаннями, компроматом і круговою порукою з корумпованою чиновницькою клікою.
Ми, очевидно, йдемо до диктатури. Якщо президенту вдасться остаточно підім'яти під себе всі гілки влади, то за фактом буде встановлена чиновницька диктатура білоруського або казахського зразка, спрямована на збереження існуючого статус-кво, шляхом максимальної централізації влади в руках закритого, і вкрай корумпованого чиновницького апарату.
Другий можливий варіант диктатури - встановлення диктату "прогресорів" (за Стругацькими), людей, ніяк не пов'язаних з чиновництвом, людей, яким довіряє суспільство, і які здатні уникнути спокуси особистого збагачення заради проведення необхідних реформ.
Нічого фантастичного і неймовірного в ідеї прогресорства немає. Таке не раз вже траплялося у світовій історії. Такими прогресорами для своїх країн були Ататюрк, Рузвельт, Бен-Гуріон ... прогресором для України - в своїх областях - були активісти Майдану і волонтери. Тепер нам потрібен державник-прогрессор - незамараний, непридуманий, який не вийшов зі студії Савіка Шустера, а справжній національний лідер зі своїми принципами, ідеями перебудови країни, і чітким планом проведення реформ.
Неймовірно? .. - Але це мало не єдиний шанс.
