Енергоблокада Криму: п'ять питань про моральність і ефективність

Блокада - це історія про технологічне, але неетичне рішення. Визнавати цього не хоче ніхто, а тому багато хто просто воліє сховатися за високі слова і гучні гасла, щоб не називати речі своїми іменами. Але лізти в цю сферу з міркуваннями про мораль і моральність - нечесно. Тому кожен повинен визначитися. Або красиві, або розумні. Одразу скрізь не вийде.

Вибухи електроопор у Херсоні змушують задавати питання, які зазвичай прийнято не задавати, - пише оглядач Крим.Реалії Павло Казарін.

Питання перше: де держава? З першого дня товарної блокади офіційний Київ зайняв очікувальну позицію. При цьому силовики активістам не заважали, а під час конфліктів з далекобійниками ставали на бік перших. Втім, цим участь влади в блокаді обмежувалося: аж до сьогоднішнього дня Банкова не змогла артикулювати свою позицію офіційно. А вона дуже проста. Або блокада незаконна і тоді активісти йдуть. Або держава бере її на озброєння і вносить корективи до законів.

Але історія про підрив електроопор дуже різко піднімає ставки. Протитанкові міни, за допомогою яких їх були пошкоджено, слабо корелюють з образом "акції громадянського протесту". І тому виникає питання - а в чому полягає позиція тієї ж Банкової? Або все це негласно санкціоновано - і тоді жодного ремонту електроопор не буде. Або це самодіяльність активістів - і тоді Київ змушений артикулювати своє ставлення до подій. Тому що бавитися із протитанковими мінами небезпечно.

У будь-якій ситуації і в будь-якій системі пересічний громадянин завжди в першу чергу зосереджений на виживанні. Який би не був режим і вождь, які б танки не їздили вулицями - побут тяжіє

Питання друге: заради кого це робиться? Ленур Іслямов у п'ятницю в інтерв'ю "Крим.Реаліі" у прямому ефірі заявив, що енергоблокада вдарить тільки по силовикам, оскільки кримські татари в багатоповерхівках не живуть і тримають у своїх приватних будинках генератори. Звучить як безумство, вірно? І справа навіть не в тому, де хто живе, і не в тому, чи у всіх кримських татар вдома є генератори, чи не у всіх. Справа в тому, що подібна позиція грає на руку кожному, хто хоче вбити клин між кримчанами. Тому що така позиція по суті відокремлює "хороших кримчан", які живуть у приватних будинках, від поганих, які живуть у багатоповерхівках. Зрештою, ця позиція звучить так: ми робимо погано одним, щоб стало добре іншим. І якщо така позиція виставляється як акт турботи про кримських татар - то виникають питання до здорового глузду і логіки.

До того ж, в Криму російські силовики переслідують людей не за національною ознакою, а за ознакою політичних переконань. Приклад Ремзі Ільясова і Руслана Бальбека доводить, що Кремль проводить щодо кримських татар операцію з "примусу до лояльності". У рамках якої будь-яке прийняття російського триколора буде винагороджуватися, а будь-яке заперечення - переслідуватися. Але точно так само тиснуть на нелояльних українців і нелояльних росіян - згадайте хоча б Сенцова, Кольченко і Афанасьєва.

У межах їхнього підходу, від кримчан не залежали події "кримської весни", і у випадку, якщо Кремль вирішить повернутися до обговорення статусу Криму - він так само не стане питати думку мешканців півострова

Питання третє: яка мета енергоблокади? Прихильники енергоблокади пропонують найрізноманітніші відповіді на питання, чому вона потрібна.Серед них зокрема: змусити Кремль більше витрачати на утримання Криму; змусити Москву сісти за стіл переговорів; неетичність ведення бізнесу з державою, анексувати частину території; сигнал проукраїнськи налаштованим кримчанам, що Київ не змирився з анексією.

Хтось називає якийсь один пункт, хтось - вибирає декілька. Але жоден з них не дає відповіді: як енергоблокада позначиться на долі політичних в'язнів. Адже пропонується використовувати енергоблокаду не інструментально - застосовуючи її в той момент, коли російські силовики приходять з обшуками, а одномоментно, вирубивши "світло" раз і назавжди. І хто може мені пояснити, чому подібний крок, власне, повинен стримати Москву у справі боротьби з інакомисленням?

Часом здається, що багато прихильників енергоблокади підтримують її з емоційних причин, а не через раціональні підходи. Просто тому, що електрика - це останнє, що ще продовжує Київ поставляти до Криму. Енергоблокаду вибрали не тому, що це найефективніший інструмент з великого набору наявних важелів тиску. Її обрали лише тому, що це єдине, що залишилося. І тепер постфактум намагаються наситити цей метод смислами.

Питання четверте: як відреагують у Криму? Прихильники енергоблокади запевняють, що в Криму проукраїнська меншість з розумінням ставиться до цього кроку і навіть його чекає. Але в тому й проблема, що в будь-якій ситуації і в будь-якій системі пересічний громадянин завжди в першу чергу зосереджений на виживанні. Який би не був режим і вождь, які б танки не їздили вулицями - побут тяжіє. І в будь-якому місті, куди приходила чужа армія, вулиці були заповнені звичайними людьми, які робили свої звичайні справи.

У когось на руках хворі батьки, у когось - вагітна дружина, у когось - маленькі діти: люди на плакатах і люди в реальному житті завжди відрізняються. І виникає питання: якщо перед Москвою постане вибір про те, кого забезпечити електроенергією у першу чергу: військову частину або житловий масив - який вибір буде зроблено? А може прихильники енергоблокади просто звикли до того, що знаходяться в оточенні однодумців?

Питання п'яте: а чи варто прикидатися? Час від часу трапляються люди, які не намагаються виглядати благородно в чиїхось очах. Вони говорять про те, що енергоблокада потрібна для того, щоб змусити Москву витрачати на Крим більше грошей. Вони говорять про те, що думка самих кримчан не грає жодної ролі, тому що кримчани - не суб'єкти ухвалення рішень. У межах їхнього підходу, від кримчан не залежали події "кримської весни", і у випадку, якщо Кремль вирішить повернутися до обговорення статусу Криму - він так само не стане питати думку мешканців півострова. У рамках подібної логіки блокада повинна застосовуватися без урахування морально-етичних аспектів, бо відповідальність за півострів несе Москва і немає сенсу спрощувати їй зміст Криму.

Мені часом здається, що насправді ця логіка властива всім, хто виступає за енергоблокаду. Тому що блокада - це історія про технологічне, але неетичне рішення. Визнавати цього не хоче ніхто, а тому багато хто просто воліє сховатися за високі слова і гучні гасла, щоб не називати речі своїми іменами. Щоб вигідно виглядати в той момент, коли приймається абсолютно інструментальне рішення. Відбувається підміна: у розмові про енергоблокаду є можливість обговорювати її ефективність. Але лізти в цю сферу з міркуваннями про мораль і моральність - нечесно.

Тому кожен повинен визначитися. Або красиві, або розумні. Одразу скрізь не вийде.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Єгор Стадний Директор аналітичного центру CEDOS
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Погода