Українська військова організація в сучасному вимірі "Громадянське суспільство"

"Лідер, який знає ціну життя, ніколи не поставить його
на ваги історії".
Громадянське суспільство в Україні сформувало великий попит на пошук влади. Влади, яка б могла бути лідером. Наразі, громадянське суспільство стратило довіру до існуючої влади, доцільності її інститутів, а головне — не може виявити ключові ознаки за якими вона формується. На тлі остаточно зруйнованої радянської системи ми зараз знаходимося на "рубіконі" часів, які можуть стати міцним стартом для формування нації, чи схоронити її назавжди. Ми обираємо життя, тому, на вагах історії, знаходиться потреба в рішучому кроці, нарешті упорядкувати всі можливості й бажання громадянського суспільства щодо участі в обороні своєї держави та укріпленні її обороноздатності (особливо під час навали божевільного агресора).
Такою дією стає проект закону "Про Українську військову організацію", який прокладає нам шлях від недієвої (совкової) організації під назвою Товариство сприйняття обороні України до сучасної самоорганізації української нації.
У 1994 році країна приєдналася до програми НАТО "Партнерство заради миру", в 1995 році - до програми аналізу та оцінки сил (PlanningandReviewProcess), в 1997 році була підписана хартія про особливе партнерство з Північноатлантичним альянсом. У травні 2002 року Україна офіційно проголосила курс на вступ до НАТО, коли відповідне рішення прийняв РНБО. У червні 2003 року ця мета була зафіксована Верховною радою в законі "Про основи національної безпеки України". Далі Україні належало взяти спеціально розроблений План дій щодо членства в НАТО, який країна мала б виконувати в перебігу трьох-чотирьох років. В листопаді 2005 року міністр оборони України Анатолій Гриценко, публічно заявив що Україна взяла активний курс на вступ до НАТО, тим самим запустивши низку реформ міністерства оборони України, що були покликані уніфікувати стандарти Української армії для північно-атлантичного альянсу.
Однією з негативних сторін цих реформ для України виявився той факт що керівництво держави і міністерства оборони не врахувало існуючі традиції формування добровільних об'єднань сприянню збройним силам та необхідність реформування структури Товариство сприйняття обороні України як єдиної громадської ініціативи такого роду.
Як наслідок, Товариство сприйняття обороні України залишилось без мотивації до дії, і перетворилося з організації, що концентрує громадські ініціативи по допомозі армії, на організацію з переправлення та освоєння грошових потоків пов'язаних з міністерством оборони. Тобто реалізація надлишкового майна, роздача земельних ділянок, комерційні проекти направлені на отримання прибутку певними групами. Тому ми не побачили будь-яких дій з боку добровільних товариств пов'язаних з ТСО під час революційних подій майдану і навіть коли почалась війна. Повна деградація Товариства сприйняття обороні України і абсолютна відсутність кінцевої мети щодо підготовки та підбору кадрового резерву для армії, підготовки молоді, та дій направлених на підвищення обороноздатності країни, було доповнено тим фактом, що керівник ТСО був ставлеником "режиму Януковича", єдиною функцією якого був контроль за грошовими потоками організації. Наразі, коли постає питання обороноздатності країни стає зрозумілим, що Товариство сприйняття обороні України в існуючій моделі більше працює на ворога (своєю бездіяльністю та розкраданням майна) чим на країну.

Виклики які сформувала війна:
• Консолідація всього громадянського суспільства на перемогу – що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).
• Впровадження концепції територіальної оборони, захист ключових інфраструктурних об'єктів (енергетика, зв'язок, теплопостачання, газові магістралі) та міст - що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).
• Захист громадян - що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).
• Сучасна, технологічна, боєздатна армія з високим кадровим потенціалом та достатнім рівнем підготовки - що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).
• Перемога у війні з агресором та чітке гео-політичне позиціонування серед великих гравців міжнародної арени -що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).
На жаль, події останнього часу показали тотальну недієздатність оборонної доктрини нашої держави. Ні одне з профільних міністерств (МО, МВС, СБУ, ДСНС) не змогло виконати прямих обов'язків та функцій на них покладених. І навіть широку підтримку громадськості державний апарат не зміг направити в необхідне русло, у зв'язку з відсутністю чітких програм і механізмів участі громадськості в формуванні внутрішньої безпеки країни.
Тому, стає зрозумілим, що негайна трансформація та реформування має бути направлена не тільки на ТСО (що є максимально нагальним у зв'язку з війною) а і на формування нової стратегії захисту держави шляхом використання світового досвіду та створення ефективної структури відповідальної за внутрішню безпеку країни, яка буде здатна відреагувати на будь які майбутні виклики та загрози державі.
Громадськість не залишає по за своєю увагою це питання, і розпочинає процедуру активної участі в заходах щодо прийняття закону про УВО, який був поданий 14 січня 2015 року до ВРУ, має розглядатися у ІІІ квартілі цього року, що відповідає розділу 2 пункту 14 "З метою формування ефективної системи територіальної оборони, ліквідація Товариства сприяння обороні України та створення на його матеріальній базі військово-патріотичної організації -Української військової організації, яка стане базою для формування та підготовки сил територіальної оборони. Прийняття Закону України "Про Українську військову організацію" (І квартал 2015 року). Дійсно закон був поданий в 1 кварталі і має розглядатися у 3 кварталі. І на яких базових принципах ми це будемо розглядати, зясуємо у наступній статті під назвою "З чого складається УВО".