Один день з життя маленького діабетика - Життя у ритмі діабету
Цукровий діабет став однією з найросповсюдженіших хвороб 21 століття, він з епідемічною швидкістю охоплює різні куточки світу.
Станом на 1 січня 2011 р. в Україні кількість зареєстрованих хворих на цукровий діабет досягла 1 221 300 осіб, на січень 2013-го року в нашій країні було зареєстровано вже 1 311 335 людей з діабетом. А у 2014 році ця кількість зросла у рази -близько 1 500 021, і це тільки зареєстровані пацієнти.
Зовсім нещодавно, ще пару століть назад, людство мало зовсім мало інформації про цю хворобу. Та лише якихось 90 років тому, у 1923 році, хворі на цукровий діабет отримали можливість підтримувати свою хворобу введенням внутрішньомязово розчину інсуліну. До цього, людина з діагнозом цукровий діабет, просто була приречена на страшні наслідки. Доречі одним із виробників інсуліну була компанія Ново Нордіск, де в умовах простої лабораторії у невеликих кількостях в передмісті данської столиці, почали виготовляти інсулін і незабаром попит на нього став стрімко зростати завдяки розповсюдженню новин про лікування, що рятує. На сьогодні хворі на цукровий діабет отримали можливість жити повноцінним життям та безперешкодно отримувати інсулін, тому що майже кожна держава узаконила піклування про людей хворих на цукровий діабет та забезпечила всіх пацієнтів самим необхідним для життя.
У кожного своя історія захворювання, але майже всі проходять через те, через що пройшла сім"я маленької Міланки Гордейчик. Історія її діабету почалася у 1,5 рочки.
Діабет значно помолодшав. Ця хвороба на тернах вивчення та дослідження, і дай Бог у ближчому майбутньому знайдуть і причини виникнення цієї хвороби і допоможуть хворим подолати її.
Поки що ми розповімо вам історію, що не залишить вас байдужими, бо вона одна з міліонів історій, що неочікувано можуть увірватися у будь-яку родину. Наберіться сили, бо ми дамо вам досвід родини, яка живе в ритмі діабету.
Слова матері:
Коли моїй дитині потрібно поміряти цукор та вколоти чергову ін'єкцію інсуліну, ми не ховаємося від інших дітей на дитячому майданчику, ми у відкриту говоримо про своє особливе життя з діабетом з іншими батьками. Мимоволі ми стали розповсюджувачами,носіями корисної для всіх інформації. Ми стали загартованішими та більш цивілізованішими в плані вимоги до себе та свого життя. І тільки зараз у нас все під контролем, як кажуть в армії - все по розпорядку. Ми живемо повноцінним здоровим життям, як не іронічно це звучить, саме завдяки інсуліну та хворобі цукровий діабет ми контролюємо наш організм та самих себе. Розповідає мама 4 річної Мілани Гордєйчик, хворої на цукровий діабет 1 типу.
Звичка не їсти все підряд це важка праця над собою, а коли твоїй дитині не можна дати попити соку, чи з'їсти винограду, поласувати шматком торту, або ж просто наїстися досхочу вівсяної каші з молоком і цукром то психічна рівновага сходить нанівець.
Якщо по розкладу у нас обід, ми обов'язково повинні його з'їсти, та не просто спожити їжу, а точно підрахувати кількість вуглеводів у продуктах, кількість жирів для точності засвоювання вуглеводів.
Важких моментів вдосталь, рівновага рівню вуглеводів в противагу підібраній дозі інсуліну, утримувати в голові всі показники рівню цукру хоча б за добу, постійна пам'ятка про час, про триразове харчування та перекуси між основними прийомами їжі.
Контроль швидкості та повільності дитячих захоплень, бо і від простої забавки залежить швидкість розгортання вуглеводів в організмі.
Про наслідки та їх важкість ми ще не думаємо, поки намагаємося тримати рівень цукру близький до норми.
Як ми захворіли:
Міланці Гордєйчик було тоді півтора рочки, ще зовсім крихітна, щоб розуміти, що сталося і чому так хочеться постійно пити. Що у неї в голівці у її думках було важко представити.
Мов сушить тебе і давить ця сухота у роті, а ти просиш маму… благаєш налити вже п'яту склянку води. А потім швидко біжиш до горщика, бо мама буде сварити за запісяні штанці, а я вже в котрий раз впісююсь і не можу стриматись.
У мене паморочиться у голові, я червонію та блідну, я хоч уїсти, мене тягне блювати… я не розумію, чому все так кардинально змінюється у моєму організмі та звичному для мене графіку. Я знесилена, в мене висипи на шкірі у пахових ділянках, я знову хочу пити, а з рота почало тхнути кислими яблуками….. злякані очі та страх - мамо, що це?
Маніфест цукровий діабет.
Характеризується наявністю клінічних симптомів: сухий рот, спрага, втрата ваги, підвищена втома, голодна Гіперглікемія, надмірне сечовиділення
А потім реанімаційне відділення, крапельниці, надуте від вологи дитяче тільце і виміряний цукор в крові з позначкою 32! (норма 3.3-5.5) Сльози на очах молодого лікаря, його донечка однолітка Міланки, а Мілана дивиться на всіх і просто мовчить. Немає посмішки на її вустах, вже давно немає, ще з того часу як воно почало її душити своїми симптомами.
Зараз вже буде краще, говорить лікар та підключає безперебійну подачу інсуліну – наразі єдиний вихід у допомозі захворівши на цукровий діабет.
А потім психологічні стреси рідних, звинувачення у недбалості, пошук винних, навіть генетичні розслідування, та марна трата часу у пошуках ліків, які назавжди можуть звільнити маленьку дівчинку від щоденних 5-ти ін'єкцій найдорожчої тепер рідини – інсуліну.
Перші апарати для вимірювання глюкози крові, витрачені гроші на те, щоб контролювати цукор якомога точніше. Проколювання пальчиків 10 разів на день!
Ніоднієї сльозинки не бачили ми від Міланки за весь період перебування у лікарнях, кожен укол загартовував її як сталь. Головний лікар її мама, як добре, що вона стала лікарем на все життя прив'язавши себе як контролер-дослідник, вивчаючи цю хворобу та даруючи свої знання донечці.
З Божою допомогою мені на очі потрапив журнал зі статтею про діабет, де були вказані інтернет посилання на форуми, де можна поспілкуватися з мамами хворих діток та просто дізнатися більше про самий цукровий діабет, говорить мама Міланки.
Ось деякі з них
http://www.diabet.org.ua/forum/
http://www.dia-club.ru/forum_ru/
На форумі, одна з матусь, у якої майже така сама історія, і домогла мені опанувати себе, та почати поглибленний курс у вивченні такої дисципліни як діабет і життя у його ритмі. Я навчилася рахувати ХЕ – хлібні одиниці. Навчилася підбирати та корегувати дози інсуліну, почала вести щоденник з записами цукру, досліджувати поведінку власної дитини, я почала розуміти процес роботи інсуліну у організмі та навчилася жити по графіку. Ми почали жити у ритмі діабету, ми стали пильніше прислухатися до власного організму та жити здоровим та повноцінним життям.
Через 2 роки після першого виявлення ЦД:
Мілана, а тобі заважає твоя хвороба? Що для тебе діабет?
Спочатку каже що заважає, бо правда це, а потім набирається сили та вимовляє – ні не заважає, я ж стала сильнішою з ним, це Бог так вирішив і дав мені велику силу бути особливою і все контролювати і власну кров і власне життя.
Це слова вже 4-ри річної Мілани Гордєйчик, талановитої та відомої у своєму кругу художниці, яка всім розповідає про особливості цукрового діабету.
Я і цукерки їм і соки п'ю, але просто цукор треба поміряти та знати коли можна їсти щось солоденьке, бо буває ж і погано, тоді сік іде у користь)
А нещодавно її подружка 6-ти річна Катруся запитала, а я можу заразитися від тебе? Поставила Міланку трохи у незвичну ситуацію, одну з багатьох, які ще чекають на неї у майбутньому на перевірку психіки дівчини. А Мілана відповідає – це цукровий діабет і він тільки у мене - це моя хвороба, і ще є такі діти, а у тебе немає.
А було одного разу, довго гралася на вулиці, бігала багато, енергію витратила, а вуглеводи розчинилися швидше ніж звичайно, так цукор впав до 3-х. а це називається гіпоглікемія
Гіпоглікемія — стан, який виникає при зниженні рівня глюкози в крові нижче 3,2-2 ммоль/л. Причинами гіпоглікемії можуть бути: прийом неадекватної дози інсулуну, пропускання прийому їжі, значне фізичне навантаження, виражені порушення нирок, печінки,надниркових залоз тощо. Гіпоглікемія може також спостерігатися, якщо високий рівень цукру в крові почав швидко знижуватися до нормальних величин..
Вона сіла і ледь не впала від безсильності, і ніхто цього навіть не помітив, а мама звинуватила себе, що не була пороч.
Пару днів назад Мілана переїла цукерок, цукор в крові дуже піднявся- 16, Міланаі почала агресувати і кидатись на всіх - кричати що нікого не любить, таке буває коли цукор підвищується і причин цьому також вистачає.
Це спеціальна психологія діабетика, яка ще не повністю вивчена спеціалістами, а поки це контроль мами, ендокринолога та психолога. Це цілодобовий нагляд та підтримка.
Сьогодні у Міланки стоїть питання як йти у дитячий садок. Таких діток у їхньому садочку ще не було, та й у мами це в перше: залишати дитину без постійного нагляду. Як буде вести себе Мілана, як будуть контролювати її цукор, що вона і скільки буде їсти…. Як буде вести себе в колі однолітків. Всі ці питання дуже хвилюють родину маленької дівчинки.
А тут вже не зовсім все просто, тепер, пішовши у садочок, відповідальна стає сама Мілана, і у її 4 роки вона сама повинна пам'ятати про те, що можна і чого не варто робити, чого не потрібно їсти і у який момент, про те, що перед їжею вона просто забовязана дізнатися власний показник цукру у крові. Вона як солдат, який пильнує на варті свого власного організму, вона маленький лікар-дослідник який прагне бути здоровим та повноцінним. І до речі у Міланки є своя група підтримки, зараз вона збирає на інсулінову помпу, яка допоможе їй в майбутньому контролювати цукор в крові якісніше та з легкістью ходити до школи http://vk.com/milanagordeichik
Діабет то велика психологія маленьких сімей, які вчаться жити по новому, вчаться спілкуватися між собою та гартують себе до бою з навколишніми спокусами та перешкодами. Життя у ритмі діабету не легка справа, але саме таке життя отримує повне право називатися здоровим та повноцінним завдяки своєму контрольованому режиму.
Марина Гордєйчик
Коментарі