Сестра Либідь

_________________________________________________________________________

"Готи дійшли до Харкова" - пише один співробітник Інституту археології НАН України і тлумачить далі про те, що "Черняхівська культура" - готська. Нехай би й так. Навіщо сперечатись? Але тут була би вірною й інша теза: "украни" дійшли до Везера і Рейну про що свідчать історики минулого Страбон, Таціт і вождь укранів Укромир. До речі, співробітник ІА НАН України зазначив, що готи - "не німці". У такому зауваженні потреби не було. Готи - створили німецьку націю і заклали основу національного духу сучасної німецької нації. Назва "готи" - латинська, а латинь "goetia" означає "чародіяння", "оубавання". Загалом-то, всяке "чародійство" у сиву давнину повязане з вогнем. А вогонь людям дав Прометей (грецьке "Προ-μηθευς" - пророк, ясновидець, віщий). У давнину ці землі мали "вогнені" значення - Агнянська земля. Як українська мова зберігає багато готських слів і образів, імен і прізвищ, топонімів і гідронімів, так і на німецькій землі зберігається лексика полабських укранів. А сучасна назва країни "Deutschland" (основа "deuten" - "толкувати") - аналог назви "Україна". Обидві ці назви повторюють назву країни "Ексампаїс" (грецьке "ηξαμ-παις" від інфінітива "αγω" те ж саме, що й назва Ukraine, Україна, Ουκρανια, Ουκραїνα від "κρανω", ¨κραινω" - правити, вершити). Проблема тільки у тому, щоб українські академіки опанували класичні мови. Що ж до назви "Черняхівська культура", то її розвиток був пов'язаний з існуванням в Україні т. з. Галицького торговельного шляху через ріки Західний Буг та Дністер до Чорного моря і Дунаю (див.: "Галицький шлях" на gazeta.ua).

__________________________________________________________________________

Згадаймо свідчення Геродота. У першого з скіфів Таргітая було три сини - Ліпоксай, Арпоксай та Колаксай. Греки називали їхні імена по-своєму - Агафірс, Гелон і Скіф. Українці називають ці імена по-своєму - Щек, Кий, Хорів. Щек - ругаючий Корибут (Rugoruni) і його землі - Буковина-Галичина-Волинь, Хорів - Орів, або Стадник, а його землі - Гетьманщина (Геррос), а Кий, звісно правитель всієї країни. А де ж "сестра Либідь"? Чому Геродот не згадав сестру? Відповідь така: Геродот-то, мабуть, згадав, але переписувачі його "Історії" не згадали. Церква не дозволила.

Проте, в "Історії" Геродота згадано рід "сестри Либеді". Так, Геродот записав роди трьох братів: "авхати" Ліпоксая (про значення їхньої назви автор вже писав), "паралати" Колаксая (пояснення давалося), а ось у третього брата, Арпоксая, було названо два роди - "траспії", або "путивляни" та "катіари" - "воїни", або "січовики". Загалом-то, "Либідь" - від латині "Liberti" - воля, слобода та "Libidose" - воля, як рішучість: Вольності - "Землі козацьких вольностей".

"Сестра Либідь" - Козацька Покрова. Якщо у кого є сумніви, то може заглянути на мапу сучасної Липецької області. Там ці дві назви розташовані поруч: Лебедянь і Козацька Покрова. То - землі "хохлів", які заселили їх наприкінці XV - на початку XVI сторіччя. Тут проходила "Українська лінія", яка відмежовувала землі Дону від Московії.

Ріка Либеді - сучасна Ельба (Alba, Laba - Лебідь). Полабські словяни - "вінди" (санскрит "vindu" - знати, як і старослов'янське "ука" - знати, наука, навчати). Про Козацьку Покрову згадано також у давній легенді про Артеміду і Іфігенію (Іфінаса), записаній Геродотом. Запорізькі козаки знали і зберігали давні традиції. Не те, що нинішні блазні. Та й то правда: козацтво винищували роками.

__________________________________________________________________________