Забуті руїни, дива кібернетики, два трилери і порція дотепності від Макса Кідрука
РЕПОРТАЖ (+фото +відео +аудіо)
Нещодавно світ побачила нова книга молодого українського письменника Макса Кідрука. За жанром це є психотрилер і вже другий трилер у творчості автора після попереднього технотрилера "Бот".
Цей мій репортаж дечим відрізнятиметься від попередніх, адже я побувала на презентаціях двох останніх книг Макса Кідрука, мала нагоду поспілкуватися з ним.
Тому нині, примхливі мої читачі, пропоную вашому критичному зору багато цитат письменника, концентрованих висловів, тематичних світлин, відеовставок і (в моєму стилі) бліц-інтерв*ю =)
Макс Кідрук: "Стрімкий розвиток науки
поставив нас за крок до межі прірви на ймення Невідомість"
Ключові наукові злами свідомості ХХ-го століття:
- Теорія відносності Айнштайна – макрорівень життя.
- Квантова теорія – мікрорівень життя.
Але є певна категорія явищ, для пояснення яких необхідні одночасно дві теорії. І ось камінь спотикання: при перетині, схрещенні, взаємодії, називайте це якзавгодно, вони починають суперечити одна одній.
Цікаво, що Адронний атомний коллайдер створили для нових експериментів. Наслідки тих реакцій, що там відбуваються, досить складно прогнозувати. Новаційно-технічний прогрес подекуди крокує випереджаючи звичний потік часу, але ніхто не знає, як боротися з катастрофою, яка раптом може прийти до нас із прірви "Невідомість".
Автор про ТЕХНОТРИЛЕР "БОТ"
Бот – скорочення від англійського слова "робот". Є спам-боти є чат-боти, ігрові боти і таке інше. Бот – це програма, яка симулює і відтворює дії людини.
- Технотрилер – (визначення з Вікіпедії – моє, раніше цей жанр ігнорували) жанр, що відображає взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а доречніше сказати – провали у цій взаємодії. Все, що в технотрилері їздить, бігає, плаває, стріляє – має реальні аналоги в житті.
Зверніть увагу: якщо наукова фантастика пише без аргументації про події через десятки років, то технотрилер пише про те, що відбудеться сьогодні ввечері і як максимум – завтра вранці.
В цій книзі 43 малюнки: карти, фото – підібрано під сюжет. Все, що там описане (від магазинів та автівок до природи і звіринок) є насправді – я подорожував Атакамою у серпні 2009-го. Особливо вражений був Плато Ель-татіо: там у буквальному сенсі співіснує кипляча вода, зашкарублий лід і роз'юджене повітря.
Тримаю свіженьку книгу в руках, на звороті палітурки впали в око рядки:
"Тимур – головний герой "Бота", відкладає власне весілля і відправляється на спецзавдання (розібратися з ботами) до Атаками в Чилі, навіть не підозрюючи, що його попередник повернувся на батьківщину в цинковій труні… Молодий програміст і не здогадується, що у пункті призначення на нього чекають створені ним же самим боти, тільки втілені у плоті…"
Що навіяло ідею початку книги, з хлопчиком серед пустелі?
- Перша зустріч з малюком у пустелі відвідала мене, коли я вийшов із джипа, пардон, просто відлити. Я кинув оком на пустелю і вперше в житті відчув агорофобію (боязнь відкритого простору). Я зрозумів, що у разі чогось втікати нікуди. Навіщо, щоб у сюжеті спершу з*являлось щось страшне? Тоді ж сяйнула картинка білявого малого в сірих плавках. Цей епізод мене буквально переслідував через ніч. І я зрозумів, що якщо не випишу його, то воно мене не облишить.
Максе, чи складно буде пересічному читачеві осягнути технічні й наукові підвалини "Бота"?
- Коли я писав цю книгу, я був свідомий, що ї читатимуть різні люди. І це є нормально, що ми не можемо знати все. Хай кожен вдосконалюється в обраній галузі, а щось нове для загального розвитку не зле. Два роки тому я не знав, що таке епігон. Я плутав їх з покемонами, гоблінами та іншими почварами, і то є нормально. Науково-описову частину книги я скоротив майже на чверть. Я не хочу, щоб вас відлякала видима технологічність роману, ви дізнаєтесь багато цікавих фактів про людський мозок, різні технології та інші важливі і, лише на перший погляд, складні речі.
Яку роль у Твоєму житті зіграло створення книги "Бот"?
- Незбагненну. Мені 28 років. Я вважав себе сформованою особистістю, але моя п'ята книга технотрилер "БОТ" зліпила з мене щось дійсно нове. Я продовжував перероблювати книгу, вдосконалювати її, доки не зробив її ідеальною у своїх очах. Перфекціонізм! Він і лише він.
Технотрилер "Бот", психотрилер "Твердиня". Чи варто читачам чекати на новий трилер від Макса Кідрука?
- Ще б пак варто! Наступного року новий трилер "Жорстоке небо". Драматична історія, ледь не жіночий роман, але все буде обертатись навколо авіакатастрофи українського літака. На разі це все, чим можу поділитись. Самі розумієте – сюжетні інтриги…
Вдало заощадив…
Макс Кідрук розповів, що трейлер до книги "Бот" обійшовся у йому 300 доларів. При чому, зрештою він лишився невдоволеним. Натомість уже протягом створення психотрилера "Твердиня", у його уяві виникали картинки і слайди, цитати й вирвані з контекстів події. Тоді ж він і зрозумів, що економніше, та і корисніше для саморозвитку, буде навчитися монтувати відео і самотужки втілити в життя ідеї до трейлера "Твердині". Згодом експерти оцінили, що такий трейлер, як зробив його за два місяці Макс, коштував би 1500 доларів.
З чого починалася "Твердиня"?
Історія твердині почалася у Лівані, на руїнах Баальбека. В моєму рейтингу руїн Баальбек посідає місце №1. Баальбек стоїть не ґрунті, а на платформі з величезних кам'яних блоків. Я як інженер не маю жодного уявлення, яким чином було це виконано.
Порівняймо за предметами, а не кілограмами
Щоб зрушити з місця один плаский блок, потрібна кількість людей, які заповнять два футбольних поля. Може, то були слони? Але я там був, Баальбек стоїть у високих горах. Т65БМ важить 45 тонн. АН-225 "Мрія" важить 225 тонн і переміщав найбільший вантаж історії авіації 253, 8 т. Це рекорд книги рекордів Гіннеса. Нічого більшого важчого людство за свою історію в повітря не підіймало. Але зважайте, що все ж це у 4 рази легше від одного блоку Баальбека. 1000 тонн.
Виходить – Баальбек будували римляни? Як римляни?
(* "WTF" білими літерами зринає на фоні темного слайду презентації)
Нове помешкання і шпалери держави-переможця
Жодна цивілізація Південної Америки не мала письма. Всі наукові праці, написані по історії доколумбової Америки – це просто маячня. Все, що ми знаємо, ми знаємо з історії конкістадорів. А кого останніми в Південній Америці застали іспанці? Інків. І вони володіли там всім, тож і казали "це наше". Що ви робите, коли переїжджає те у нове помешкання? Як мінімум опрацьовуєте стіни. До чого я веду? Вся всесвітня історія – це шпалери, наклеєні цивілізацією-переможцем.
…Інша цивілізація?
Постає питання про руїни Перу, адже офіційна версія – все будували інки. А я стверджую те, що у нас немає жодного документального доказу так стверджувати. Та і здоровий глузд тут на нашому боці. Можливо, напередодні була інша цивілізація?
СЮЖЕТНІ прОколи і прИколи
...Щитинисте воло француженки?
В романі "БОТ" все гаразд із гендерними питаннями, але немає жодної героїні, з якою могла б себе асоціювати особа жіночої статі. Це зауваження мало для мене глобальний характер, тоді ж я і зрозумів, що було б непогано, якби такий персонаж був. Писав образ з психіатра.
Направду, змінити стан персонажа – це не просто змінити "він" на "вона" і стан дієслів, це величезний і небезпечний шмат роботи. Була помилка, яку пропустив я, мій редактор, два коректора. І за півдня до друку я побачив як "тендітна француженка-психіатр чухала своє заросле воло". На щастя, ми встигли це виправити.
Кілька слів про героїв "Твердині"
В основі сюжету історія про п*ятьох друзів, які навчаються у Стокгольмі в Королівському інституті. Там же свого часу я закинув аспірантуру. Персонажі допитливі та активні по життю люди, і ось на завершення навчання вони хочуть здійснити екстремальну мандрівку. Вагаючись між Мексикою, Кенією та Ісландією, вони таки вирушають до південної Америки. Цікаво, що всі головні герої (українець Левко, росіянин Семен, американець Грен, чех Ян, японка Сатомі) мають своїх прототипів у реальному житті.
(МПЗ-запис цитати Макса Кідрука про інтимні перипетії у "Твердині", тривалість: 50секунд)
Максе, що Ти вважаєш запорукою успіху письменника?
- Багато людей хочуть бути письменниками, і зовсім мало хочуть стати ними! 1000 слів в день написаних і 100 книжок в рік прочитаних. НЕ вірю, що хтось стане професійним письменником, обійшовши ці два пункти. Не розумію людей, які питають, що робити, коли нема натхнення. Не хочеш писати – не пиши. Я вже маю вісім трилерних фабул, і як мінімум найближчі шість років я маю, що писати.
ТОП-6 влучних моментів зустрічі вустами молодого письменника:
1. Суб'єкт пізнання збігається з об'єктом пізнання – парадокс, це наш мозок. Ми вирішили безліч питань і щодо мозку зокрема. Але досьогодні жоден вчений не осягнув, як працює наш мозок на макрорівні.
2. Хто правий? Той, хто все життя сидить в бібліотеці і читає книги, а потім на їхній основі пише свої, чи той, хто їде прямо на місця з "табула раса" в голові?
3. Вся всесвітня історія – це шпалери, наклеєні цивілізацією-переможцем.
4. Хто читав мої книги та бував на презентаціях, вже переконався, що я пишу виключно про те, що знаю. Я вдячний їм усім. Ви даєте мені можливість жити так, як я хочу жити. Мій читач – мій роботодавець.
5. Вільне володіння мовою це не ідеальне знання граматики, а здатність розповісти ситуацію так, щоб вас зрозуміли.
6. Якщо у тебе все о'кей із мізками, то безпечною є подорож у будь-якій країні. Подорожувати легше одному. Те, що ви сидите за одною партою 5 років, ще нічого не означає. А подорожі насправді дуже міняють, особливо пов*язані ті, що з горами. В анголу чи на Близький схід я ніколи не брав би з собою дівчину.
Яким буде Твоє напутнє слово нам?
-- Намагайтесь не вибирати торовані шляхи, тоді ви знайдете те, що буде дійсно цікавим! А коли вже взялися серйозно за якусь справу, пам*ятайте, що перфекціонізм – це єдиний правильний шлях. І на постскриптум, як любив казати Стів Джобс, "кінцевий продукт має бути сексі, щоб його хотілося взяти до рук" ;)
Що ж... Хапаймо, панове!..
