Лаудемерія і Лодомерія.

_____________________________________________________________________

Одна з суттєвих проблем сучасних істориків - невміння прочитувати назви земель України в західних письмових джерелах. Наприклад, відомо, що в австрійських джерелах земля Буковини мала назву "Лодомерія". Назва "Лодомерія" варіант назви Буковини, яка називалася також "Шипінська земля". Досить заглянути в словник англійської мови, щоб переконатися, що назва "Лодомерія" вжита від анлійської назви Провідної зорі - Lodostar. "Lodomeria" - Провідна, Кормча, або "Шипінська земля", де анлійське "ship" - ковчег, "shiper" - кормчий. Лодомерія і Галіція - повна назва королівства. У Велесовій книзі "провідний" образ землі означено дуже вірно: "венди" (старослов'янською "венде" - "веде", містечко "Вендичани" - "провідні", "рутени").

Згодом ця земля стала називатися "Рутенія" - від гальського (франко-іспанського) слова "ruta" на честь Провідної зорі, яка "шлях каже" (Одигітрія, Державна Богоматір). На її честь названо озеро, як зазначив Геродот, "Матір Гіпаніса" - нині Теофіполь (Богородицьк). "Рутени" - українці і по образу і по назві. В "Слові о полку Ігоревім" небесна Провідна зоря названа "Троя" (жребій Трояні, тропа Трояні, віча Трояні, земля Трояні). "Земля Трояні" - Україна.

Саме на честь Провідної зорі, Державної Богоматері, названа Україна - Христинівка, Хресна Мати якої небесна Божа Мати (грецьке ??????, ????? - правити, вершити, головувати, царити). Саме на честь України і Провідної зорі, Державної Богині названа гора Говерла (англійське "gouver" - правити, керувати, урядувати, царити). Провідна зоря - Хресна Мати України, про що розповідає легенда скіфів, записана Геродотом. Річ у тому, що атрибутами Державної богині є меч, ярмо, плуг і чаша - золоті дари небес.

Що стосується назви "Лаудемерія", то тут вжита латинь "laude" - слава. Лаудемерія - Славія, земля сучасного Беластоку і Волині, якою правив "duca" Василько Романович (роки життя: 1203 - 1269). У складі Лаудемерії тоді були: Берестейське, Белзьке, Тихомильське, Перемильське, Каменецьке, Луцьке, Пересопницьке князівства. У вітчизняних джерелах ця земля називалася  "Володимир-Волинська земля" - Волинь. В іноземних джерелах назва "Лаудемерія" вживалася у значенні латинського слова "bela" - "славна" (красна) у назвах "Беласток", "Белз". Цей образ нині зберігає назва "Беларусь" - не "біла", а "Славна земля" чи "Славія". Назви "Беласток" і "Беларусь" тотожні. Але у назві "Беласток" друга частина староанглійське "stock" - "рід", а у назві "Беларусь" - латинь "rus" - земля.

Назва "Славія" нагадує про "Землю молитви" (назва "авхати" - "молячі" у Геродота, "черіяни" - "молячі" у "Баварського географа"), як і у геніального автора "Слова о полку Ігоревім" про цю землю сказано "Минула Літа Ярослава" ("Lita" - богиня Молитви). І тому Ярослава Мудрого у Європі називали Rex Rugoruni (дунайська латинь "ruga" - молитва). Цей же титул належав також Осмомислу Ярославу Галицькому, про що є згадка у "Слові о полку Ігоревім". Дуже правильно про значення молитви сказано у Велесовій книзі: "Ми своїх богів не просимо, а славимо їх".

Це Васильку Романовичу належать слова, сказані угорському монаху Юліану у 1235 році: "Вже близький час, коли всі ми маємо прийняти віру римської церкви і підкоритися її владі".

Ave Maria! Laudetur Jesus Cristus! Laudetur Ucrania!

_____________________________________________________________________