Афоризми. Ольга Кобилянська (7)

_____________________________________________________________________________

406. Вони мали з тим так мало спільного, неначеб були іншого світу і мали з усім тим так мало стикатись, як з хмаринками в небесах.

407. В мене коні та воли, а хатня робота мені байка.

408. Я не наймичка до міста, а заробітниця.

409. Або я що, аби ішла до нього? Світа не маю?

410. Кого полюбили, душу позолотили.

411. Коли ти заплачеш? - Як сухий дощ стане падати.

412. А газдиня була така, що раз! Всяку роботу знає, а за часом банує, як за дитиною

413. За парубків не йшла ... А за біду б я йшла? Гей-гей, не з'їсть вона мене!

414. Видко тобі життя - сонце! Ну, - кажу, - сонце не сонце, але і не смуток.

415. Дівка, як блискавиця!

416. Візьми Параску, бо вхопить її тобі другий з-під носа, як яструб курку.

417. "Зачарувало б тобі язик за твою новину!" - гадаю собі і з тим стуманіла.

418. Тоді я по хаті ходила, як по коліна в землі.

419. А він їсть мене очима. І наперся він, щоб я з ним ішла. Іти, та й іти, та й іти.

420. І на яке ти йдеш? - На боже.

421. Ходить, як година по людях!

422. То тут, то там, не загріває місця ніде!

423. А як трафиш зле? - Не трафлю зле. Голови в бесагах не ношу, щоб не знала, що роблю. Не злюблю верну назад (про жениха).

424. І не страшно тобі, мой? - Чого? Світ божий, а не його (не майбутнього чоловіка).

425. Не з своєї голови прийшла я тут. Та й воно таки і не зле тут. ...  А села дівочого нема (про пересуди).

426. Ішла я до шлюбу, як по коліна в землі, чому? - не знаю.

427. Лиха дорога не велике діло (не страшно).

428. Тишина душу витягає з себе (моторошно).

429. Притиснула руки до голови, аби не здуріла, або, може, вже здуріла!

430. Як почувати в тім пеклі, де чорти вднину мелють? Волосся стає їй нараз дубом ...

431. Але як уже має бути, так най буде! Як має перед собою ще дні і години, перебуде все.

432. Але відтак відійшло, як би чиєюсь рукою зняло.

433. Змололи би тебе гріхи твої.

434. Хто не знає того болю, нехай не зазнає.

435. Плач, доки не згасиш пекла під собою; вже я для тебе серця не маю.

436. Може, дав їй бог сон (зробити щось).

437. Буде добрий, буде і йому добре; а заграє лихом, найдуться двері в хаті.

438. Або я в парі прийшла на світ, щоб сама боялася?

439. Так мені бог дає, що не боюся, все гадаю: що має бути, буде.

440. Відшукала мене біда та й розжилася, бодай сконала.

441. А він своє. І не досить того, ні; він - ну ... починає мені голову вітряками бити.

442. Звікую і сама, а такого не схочу (про погану пару).

443. Живу, як приходить, часом добре, часом зле; як що час наднесе - вибраного нема.

444. Що загадаю, зроблю. Їсти маю що ... весело мені ... добре мені, а може, буде ще ліпше!

445. Вікуй здорова! (Живи здорова!).

446. Ей боже! Вже тоді я би без свічки вмерла. Буду сама. Сонце до моєї хати впаде!

447. А небо таке чисте, синє, сіяє світлом, що, мимоволі, повіки на очі спадають.

448. Її година не вибила ще (ще не пора).

449. Що їй за причина квапитися додому? (бо, живе одиноко).

450. І розпаношилася полуднева тишина (запанувала тишина).

451. Проклинала свою долю, що виглядала, як дрантива дівчина.

452. Чиста погань із таким життям, що не мало собі кого на наругу вибрати, та нас!

453. Ти замучуєш мене своєю вічною опозицією!

454. Я є лише німим послухачем свого таланту.  Масою пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми загибаємо, мов той цвіт без насіння через вас.

455. Любила по над усе елегантність, називаючи се третьою важною заповіддю в умовах до щастя. До елегантності тягло її, мов дитину до чічки.

456. Коли вона буде з виду "неможлива", значить - і погана, і без манір, - я не сідаю з нею до столу.

457. Гримає по фортеп'яні, щоб оживити свої отупілі нерви.

458. Мистецтво - то великий чоловік; але я сказала би, що любов - більший. Або: Любов - великий чоловік, але й музика - не менший!

459. Жінко! Чому мовчиш так завзято?

460. Здавалось, туй-туй лопне головою до стіни ...

461. Душа стала здібна розуміти музику ...

462. Байдужна на все, мов дерево (що лежить).

463. Вживає парфюми, але зате її верхня одіж ... просто "товпа" (без смаку).

464. Наложила на свої чуття сильну упряж.

465. Завсіди спокійна, мов мармур.

466. Балаклива, як сорока!

467. Нещаслива любов перетворює не раз людську вдачу до дна.

468. Що за пригода здавила "музику" її нервів?

469. Клонилася за те вдячно за мною, мов цвіт за сонцем.

470. Родяться на те, щоб любов'ю своєю удержувати лад у світі (як мурашки).

471. Гордість се одинока зброя жінки, якою вона справді може вдержатися на поверхні життя.

472. Витрясла йому всі лелії зі своєї душі під ноги, а він не пізнав їх (Одні лелії не оживають насвіжо у воді).

473. "Бог сам всюди не міг бути, і тому створив матерів" (наведено, як арабське прислів'я).

474. Збігла горілка в ноги й звалила.

_____________________________________________________________________________

(продовження буде)