turchyn
кандидат філологічних наук, викладач Галицького коледжу імені В'ячеслава Чорновола
29.12.2012
1105
6

Про вмивання

До Нового року ми готуємося. Миємо, прибираємо, переставляємо, оновлюємо наш дім, гардероб, наш побут. Дата ця, однозначно, знакова, бо як кожен день дарує нам шанс починати і почати життя спочатку, так Новий рік насправді починає його. Кожного першого січня прокидаємося народженими для життя по-новому.

У нашому храмі Св. тройці є чудова традиція готуватися до зустрічі Нового року дев'ятьма Службами Божими, що зветься дев'ятниця. Число дев'ять, на думку богословів, належить до сакральних чисел, тому така кількість Служб уважається приємною Господові і корисною для людини.

Усі вірні мають можливість і користають із того, аби висповідатися перед Новим роком і народженням Маленького Спасителя.

Для чого сповідь? – приходилось чути не одноразово. Чому якомусь дядькові, вуйкові у рясі повинен щось там про себе казати і яке право він має запитувати про мої вчинки?

А справді, для чого сповідь? І на відповідь пригадались недавно пережиті відчуття: колега розповідала про глисти у дітей. Усім знайоме це відчуття огиди, незмірного протесту, що щось  мимо нашої волі залізло у кишечник і там сидить. Позбутись!  Негайно! В ту мить! Ми біжимо до лікаря, в аптеку. Тільки б пошвидше, бо терпіти цю білу безмозглу, але агресивну і небезпечну для здоров'я істоту нема сили!

Але пригадаймо, як у стародавніх храмах малювали людські гріхи, якими побачила їх під час митарств Феодора і  описала як червів, що точать душу людини. Наші гріхи, а це порушення духовних законів, насамперед заповідей любові, конкретизуються на нашому духовному тілі (хтось називає його біополе, хтось енергетичне поле людини, але природа його полева, тобто квантова, духова )– у вигляді червів, які точать нас, як і глисти, живляться нашими силами, нашою енергією.

Тому сповідь – це виведення отих паразитів ( пригадуєте роман Коліна Вілсона "Паразити свідомості"?), звільнення духовного організму від їхнього шкідливого впливу.

І тому переходимо до священиків, до яких наше суспільство дуже агресивне. Яким священики  з людського погляду не були б, тільки їм дано право відпускати гріхи, тільки вони можуть дати "розрішення", так називається звільнення від гріха. І так як хворого зуба може вирвати лише стоматолог, а не найвправніший коваль, так і тут, мусимо визнати, якщо хочемо бути духовно чистими, існування духовних законів і духовну владу.

З новим роком!

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

6

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"