2. Золоте Слово Святослава
Текст написано для свідомих читачів. Решті прохання не турбуватися.
________________________________________________________________________________
Словник української мови IX-XII сторіччя. "Дебрь Кисаню" - від грецького "?????" (аттичне "?????") - сорока, а отже - "Сорок Байраків" (у Д. Яворницького) в басейні ріки Самари; назва "град Тьмуторокань" має двійне значення: грецьке "?????" - різке сяйво і звук - про тріск грому і сяйво блискавки і "toro+cano" - "віщати шлях" (Провідна зоря); "время Бусово" - від німецького "B??ezeit" - "время люте" (Т. Шевченко), лихоліття; "хоробрая мисль" - рішучість, рєть (тут в контексті вказівка на назву "Волинь"); "боян віщий" - наказний гетьман, "ходина" - посол; назва "Хинова" - Ганза (тут іронія від грецького "?????" - "гуси" і німецького "Ganse" та санскриту "hansa" - "гуси", однак у Таціта "hansa" вживається у значенні "військова компанія", "військова корпорація", пізніш "Ганза" - Союз ганзейських міст); "Деремела" (іронічна назва) - від "бігти", як і у назві "Лівонія" - англійське "leave" - переходити, покидати, тікати.
_______________________________________________________________________________
"Золоте Слово Святослава" - щире, правдиве. Саме так розуміється вислів автора "Слова о полку Ігоревім" Ольстина Олексича, який у 1170-х роках був "бояном віщим" (наказним гетьманом) у князя Святослава. Мабуть, звідси знання певних подій, що відбувалися при дворі Великого князя. Лексема "боян" вживається у творі від староукраїнської лексеми "баїя" - віщий (звідси назва "Байда" - Віщий" та "байдюк" - вістовий). Аналогічне значення має староанглійська лексема "boian" - гордо казати, віщати. Про своє перебування на посаді наказного гетьмана при Великому князі Святославі автор "Слова о полку Ігоревім" свідчить словами "Рек Боян і ходина Святослава", де лексема "ходина" має значення "посол".
Важливо окреслити географію звернення Великого князя Святослава. Великий Київський князь Святослав звертається до новгород-сіверських князів Ігоря і Всеволода (племінників), чернігівського князя Ярослава (нагадуючи імена воєвод), згадує про важкий стан на кордоні Переяславської землі князя Володимира Глібовича. Після Переяслава Великий князь своїм словом звертається до смоленських Рюрика і Давида, а від них - до галицького Осмомисла Ярослава. Дальше - до волинських Романа і Мстислава та до Інгвара і Всеволода та трьох Мстиславичів, згадуючи долю Ізяслава Васильковича. Треба сказати, що "Слово о полку Ігоревім" мало вплив на сучасників. Уже взимку 1187 року всі князі Руси-України, яка у творі названа "Земля Трояні", виступили проти половців спільно.
Звернімо, однак, нашу увагу на штучне вклинення у твір "звернення" до "Великого князя Всеволода", що сидів у Москві. Це "звернення" вклинено у слова про Переяславського князя Володимира Глібовича: "Се урими кричать під шаблями, а Володимир - під ранами. Туга й тоска сину Глібову". - дальше йде штучна вставка про Всеволода у Москві - і завершує слова про переяславського князя Володимира Глібовича оцінка його військового хисту: "Ти бо можеш посуху живими шерешири стріляти вдатними синами Глібовими" (тобто, брати ворога в "живі кліщі").
Можна було зрозуміти графа Мусіна-Пушкіна та Катерину II, адже у творі XII сторіччя жодним словом не мовиться про московських чи володимиро-суздальських князів. Їх для автора не існує. Ось чому в скарб старожитньої української літератури втиснено речення "Великий княже Всеволоде, не мислю ти прилетіти іздалека, отчого золотого стола пильнувати". З якого ж це "хотіння-мислі" Київський Великий князь став би шукати заміну собі, чи б, своїм синам іншим "великим князем"? Хіба він забув про зло вчинене Юрієм Долгоруким та його сином Андрієм Боголюбським у Києві? До того ж, Великий князь у Києві ВИБИРАВСЯ на з'їзді (на віче, соборі - і жребієм Трояні), а не назначався "по хотінню". Про Всеволода було сказано ось що: "І стали князі про мале се велике казати". Мовляв, не "великий" він.
Щоб довідатися про первісний текст звернення до Переяславського князя Володимира Глібовича (це при згадці про мужнього Переяславського князя згадана й "Україна" - у словах "За ним Україна дуже сумувала" - 1187 рік), звернімося до "Задонщини", яка є цілковитим ремейком "Слова о полку Ігоревім". Там ці слова, звісно з переадресовкою, передано так: "весли Нєпра зоградити, а Дон шеломи вичерпати". Укладач "Задонщини", не роздумуючи над змістом, переніс ці слова в уста коломенських жінок. Де Коломна, а де Дніпро? Отже, то були слова, сказані про Переяславського князя Володимира Глібовича, який по праву міг і "Дніпро загородити і Дон шеломами вичерпати", а його військова дружина могла взяти ворога у "живі шерешири" - взяти в "живі кліщі". Військовий хист князя був загальновідомим. Тому й за ним "Україна дуже сумувала". А ще й тому так, що вся Переяславська земля простиралася між Дніпром і Доном. Переписувачі "Слова о полку Ігоревім", не роздумуючи над історією, замінили "Дніпро" на "Волгу" і приписали художній образ Всеволоду, та й годі.
Оксентій Онопенко
місто Москва, Російська Федерація
