ВИСЕЛИТИ НЕ МОЖНА ПОЖАЛІТИ

Іноді один розділовий знак, такий як "кома" може змінити долю людини. З однієї сторони все зрозуміло – будинок, що є предметом іпотеки, тобто перебуває в заставі банку, підлягає продажу у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань. Тобто, коли клієнт перестає носити гроші в банк, останній продає його житло. А вже продаж в свою чергу передбачає виселення мешканців та зняття їх з реєстрації.

Існують десятки правових нюансів цього питання, проте я хочу акцентувати увагу виключно на моральних аспектах даної проблематики. Зокрема, як слід повестися колектору, чи працівнику банку відповідальному за виселення, у випадку проведення такого дійства. Пожаліти? Виселити? Зробити самовідвід, проявивши показне геройство нашкодити кар'єрі? Чи може знаєте хтось інші вар'янти?

Іноді дороги назад немає. Іноді банк просто змушений продати заставлений будинок чи квартиру. І хтось цим продажем має зайнятися. Проте одна справа підготувати документи на продаж, інша справа знайти потенційного клієнта, і вже зовсім інша взяти безпосередню участь у виселенні. Подивитися мешканцю в очі і холодним тоном, приглушуючи раптово пришвидшене серцебиття, сказати – Геть! Геть з цього дому!

З розповідей державних виконавців автору відомо наскільки різною та непередбачуваною може виявитися поведінка мешканців, коли їх починають виселяти. Досвідчений державний виконавець знає, що здійснюючи такі специфічні виконавчі дії немайнового характеру до проведення необхідно залучати пожежну службу, побільше працівників внутрішніх справ, тобто мєнтів, а також відразу викликати швидку допомогу. Однією з поширених реакцій мешканців на виселення є підпал будинку, іноді державних виконавців, понятих та іже з ними, а часом й самопідпал. І що в такому випадку має робити колектор чи представник банку, якого начальство відправило для того, щоб контролювати повноту дій державного виконавця та в будь-яких непередбачуваних ситуаціях відстояти інтереси банку? А ви кажете банкір престижний фах..

Назад дороги немає. Якщо банк прийняв рішення виселити, якщо суд виніс таке рішення – то воно буде виконано. І завжди знайдуться люди, які зможуть, а той захочуть, його виконати. Які зможуть подивитися в очі вже колишньому господарю, який ще вчора косив кропиву за хатою, а сьогодні планував помастити на брамі завіси, спокійним тоном продемонструвати рішення суду та абсолютно холоднокровно сказати хлопцям вантажникам, які зазвичай одночасно виконують функцію понятих: виносьте все! І назад вже ніхто заносити не буде.

Боржник проклинає всіх на світі й саме життя. Представник банку риється в глибинах сумління й про себе тихо, щоб ніхто не почув, лається на долю. Наступного тижня в нього чергове виселення: двоє малолітніх дітей. Вантажники носять. Виконавець описує. Міліціонери курять цигарки, куплені на вчорашні хабарі і поміж собою стиха говорять, як так можна було не думати й дійти до стадії виселення. Водій вантажної машини нудиться. Сусіди зацікавлено поглядають, щоб ввечері прийти на подвір'я та дивлячись на запломбований замок на дверях з пафосом сказати: "бізнесмени срані. Так їм і треба". Собака мовчки дрімає на сонці і абсолютно не задумується, чому сонце світить всім однаково, а відчуває його кожен по різному.   Життя йде. Розплата кожному прийде згодом...

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"