Мабуть, у кожного з нас змалку є таке ірраціональне бажання: хочеться, щоб птахи, риби й звірі тебе не боялися. Хочеться, щоб вони знали, що ти не зробиш їм ніякої шкоди, а просто доторкнешся, погладиш і відпустиш. У тому, щоб доторкнутися, є дещо таке, що його важко пояснити. Справді, здається непристойним і неможливим доторкнутися до дорослої людини, а тим більше — погладити її, особливо коли ви незнайомі. А от дитину хочеться і можна погладити завжди, навіть коли вперше бачиш.
І так само погладив би птаха або звіра.
Можливо, вони обидва вже в тому віці, коли доторкнутися здається непристойним
Можливо, це бажання — не тільки дивна людська забаганка, а щось важливіше й глибше, якась ознака давнього й зовсім забутого братства між нами.
От у нас у хаті є кіт. А з якогось часу на балконі живе грак із перекушеним крилом. Між ним і котом від самого початку встановилися дивні стосунки. Котові було страшенно цікаво подивитися на грака. А той, як тільки кіт витикався на балкон, підіймав такий крик, що не доведи Господи. Він явно лаявся і говорив якісь такі грубі слова, що їх, очевидно, було непристойно слухати. Здається, кіт добре розумів, про що грак говорить, бо тікав із балкона, підібгавши хвоста, і старався нікому не дивитися в очі.
Після кількох спроб він зовсім перестав туди ходити. Хіба здалеку визирав із підвіконня, з-за портьєри, так, щоб грак не помітив. Але ж це незручно. І він дещо придумав. Коли настають вечірні сутінки, грак перестає бачити. От саме тоді кіт іде на балкон, підходить впритул до клітки, сідає там і непорушно розглядає птаха. Той собі дрімає, сидячи на полиці, а може, і не дрімає, а просто дивиться в темряву й про щось думає. Кота він не бачить. Цікаво, що кіт жодного разу не спробував доторкнутися до птаха. Можливо, вони обидва вже в тому віці, коли це здається непристойним.
1 
1
Коментарі
7