Я одержав пакет з містечка А, що між Рівним і Житомиром. Там бував маршал Жуков під час війни. Десь поблизу генерала Ватутіна підстрелили оунівці — банда націоналістів, як тут сказано. Про це і йшлося в пакеті.
Автор, сам ветеран війни, житель того містечка, просто взяв відомі мемуари Жукова й чесно законспектував. Про містечко А — нічого, крім того, що людей звідти виселили, доки там стояв штаб. І Жуков зі Сталіним ночами спокійно по телефону обговорювали свої плани. В усьому тому була якась штабна байдужість до містечка А, і я відклав пакета.
Згодом автор зателефонував. Бесідували обережно. Бо він, мабуть, підозрював, що то я підстрелив Ватутіна. А я собі думав, що він штабний писарчук. Та ні — справжній солдат, має бойові рани, брав Берлін. І я сказав, що цікавіше б почитати про нього, а не про Сталіна. А він говорить:
— Щоб ви знали, мій батько як ворог народу відсидів 15 літ. А я в 17 літ пішов на фронт з іменем Сталіна!
— А якби не він, ваш батько не сидів би.
— Сталін ні при чім. Наші кури влізли в чужий город, за те на батька донесли, що він ворог!
Далі він говорив, що слов"янську націю розколюють, на те й українську мову придумали.
Наші кури влізли в чужий город, за те на батька донесли, що він ворог
— Але ж ви написали свої мемуари українською?
— Так, я її вивчив, от і знаю, що вона придумана.
Відчувалося, що він нетутешній, ось звідки байдужість до містечка А. Але не питав у нього, звідки він. А він знову заговорив про батькову відсидку й там явно проскочило слово "сідзець"".
— Стривайте, ви що білорус?
— Ага, звідти родом. А що, акцент чути? Коли хвилююся, воно проскакує. Вибачте.
І я враз уявив собі його: навіки 17-літнього хлопця, що втратив батька й батьківщину, живе самотньо в провінційному містечку, й йому ясно одне, що в юності все було придумано краще, ніж придумано тепер.
2 
1
Коментарі
16