Куркою по спині

Терпіти не можу, як хтось їде "зайцем". Мене аж підкидає від обурення. Проте нещодавно ледь самому не довелося стати "зайцем".

Минулої середи повертаюся з відрядження. Щоб швидше добратися до Черкас, їду з пересадками. Доїжджаю до Сміли. В автобус Жашків - Черкаси заходжу разом із чоловіком  років за 50. Дістаю білет і гарячково перераховую гроші - залишилося 2 гривні 50 копійок. По прибуттю цього акурат вистачить на проїзд у міському автобусі. Кляну себе, що грошей у відрядження взяв упритик.

- Колись дограюся, - думаю.

Чоловік їде зайцем, бо п'яний. Умощується на заднє сидіння. За Смілою - ні з того, ні з сього - починає голосно матюкатися. Матюки добірні, триповерхові. До нього обертаються двоє дебелих хлопців.

Одну купюру наче миші погризли

- Закрий рот, - радять.

У відповідь отримують непристойний жест - чоловік січе руку по лікоть. Хлопці просять водія зупинити автобус. На загальну радість усіх присутніх виштовхують "зайця" з салону на сніг. На його сидінні знаходять сиру, слизьку курку. Викидають слідом за пасажиром. Останнє, що я бачу - як курка влучає йому в спину.

У Черкасах на зупинці міського автобуса дістаю рятівні 2 гривні 50 копійок. З жахом помічаю, що одну купюру наче миші погризли. Не видно половини номера.

- І хто її мені втюхав? - бідкаюся.

Під'їжджає автобус. З острахом даю гроші кондуктору. Думаю, як помітить і стане висаджувати - проситимуся. Зрештою, це ж не я ту гривню надгриз. Очей не зводжу від рук кондукторки. Серце мало не вискочить із грудей. Жінка бере купюри й ховає їх у сумку. Одразу почуваюся рівноправним пасажиром. Помічаю, як моя спина поволі розпрямляється.

Ліміт тих, кому кидають куркою межи плечі, на сьогодні, схоже, вичерпався.

×