Два тижні тому донька здала сесію ЗНО. Ми зібрали речі й поїхали в Тальне. Під грушею закріпили гамак. Тепер мала валяється в ньому й чекає результатів. Інколи, заради розваги, ходить на берег річки.
Ще в січні Світлана подала документи в Антверпенський університет.
— Чудово, ми отримали ваші папери, — відповів адміністратор на ім'я Френк. — Перший рік вам треба буде вчити нідерландську мову в школі Лінгваполіс. Але від студентів з України ми ще вимагаємо результати ЗНО. Я залишаю вашу заявку відкритою до літа.
Усю весну ми періодично переписуємося.
— ЗНО можуть перенести, — пише Світлана. — Чи не достатньо атестата й міжнародних дипломів з англійської та французької мов?
— Ні, — категорично відповідає Френк.
— ЗНО вже перенесли, — не вгаває донька. — Що робити?
Френк незворушний.
— Байдуже, ми зачекаємо.
Нарешті у липні знову пише.
— Я вже здала ЗНО. Результати будуть у суботу, — радісно повідомляє Світлана. — Які мої подальші кроки?
Френк зловіщо мовчить. Нарешті вичавлює із себе.
— Школа Лінгваполіс уже набрала студентів, — пише. — Мені дуже прикро, але в цьому році ви не зможете навчатися. Спробуйте подати документи наступного року.
Мала в сльозах біжить із дому. Знаходжу її зарюмсану на березі Тікича. Про університет не говоримо.
— Подивися, що вони з мого улюбленого місця зробили, — схлипує й показує на Тікич. — Тут були старі верби, тарзанка й очерет.
Внизу видно екскаватори, які витягують болото з дна. Місцина нагадує місячний пейзаж. Чотири роки тому в Тальному створили громаду. Місто це не відчуло. Вулиці надалі не асфальтують і заростають бур'янами.
— Бачиш, доню, — кажу. — Інші громади розбивають парки, будують фонтани, ремонтують стадіони. А в Тальному чистять річку, бо тут найлегше відмити гроші. Ніхто ж не порахує, скільки кубів болота перекинули з місця на місце.
Ми посміхаємося. Розуміємо, аби провернути цю комбінацію, необов'язково мати диплом Антверпенського університету.
2 
1
Коментарі