"Заворушення у нашому таборі почалися з приїздом Дубівського етапу – західних українців, оунівців. Вони й зіпхнули цього воза. Молоді, сильні хлопці, взяті прямо з партизанської стежки, роззирнулися довкола, жахнулися нашого рабства й потяглися до ножів. Але табірні хазяї, самовпевнені й засліплені, не потурбувалися тримати повстанців-західняків окремо від нас. Їх розпустили по табору. Дубівський етап заразив нас бацилою повстання".
Я читаю Олександра Солженіцина й бачу не сталінський Особлаг, а вчорашню Верховну Раду. Замість рабсько-покірних попередників "регіонали" отримали нову Раду, так само заражену "бацилою бунту". І її теж привезли із Західної України. Цього разу бацила називається "Свобода". І табірне – читай: донецьке – начальство знову не знає, що з нею робити.
Раніше донецькі брали бандитською нахрапистістю
Раніше донецькі брали бандитською нахрапистістю. Якщо не вдавалося в законний спосіб протягти потрібне рішення – ламали стільці на головах і били щелепи. Думали, так буде завжди. Досі згадую, як Яценюк із аморфною опозицією закидали Литвина безліччю запитів про незаконно встановлений паркан. Шукали винуватців і не знаходили. А паркан стояв.
І ось прийшли ті, хто творчо опрацював методи донецьких. Стоїть паркан – спиляймо його! "Регіонали" блокують трибуну – прокладемо шлях до неї кулаками. І влада, яка ще вчора здавалася незворушною скелею, сьогодні нагадує Крихітку Цахеса. Полуда спала з наших очей.
У третьому тисячолітті революція не починається з класичного ленінського: "Верхи не можуть, а низи не хочуть жити по-старому". Тепер кинуто новий клич: "Зроби посильну капость регіоналу". І країна, схоже, невідворотно втягується в цю нову для неї гру.
5 
1
Коментарі
14