Гаїтянка 24-річна Фалон Максі та її однокурсниця Міка Джозеф зустрілися через рік після землетрусу в столиці Порт-о-Пренсі. Тоді загинули понад 300 тис. людей. Напередодні Різдвяних свят Фалон поїхала до містечка Куанамінте на кордоні з Домініканською Республікою, щоб провідати подругу. Торік вони провели шість днів під завалами в коледжі Порт-о-Пренса.
— Ми живі! Допоможіть! — кричали по черзі Фалон і Міка. Вони чули голоси інших поранених. Їх завалило в одному з кабінетів. Коли почався землетрус, усі в паніці кинулися тікати. Фалон отямилася біля закривавленої Міки. Їй привалило арматурою ногу. Сама теж не могла поворухнутися. Довкола були гори тіл, по яких лазили щурі.
— Коли чули метушню рятувальників, знали, що надворі день, — розповідає Фалон Максі. — Доки вони до нас дісталися, минув тиждень. За цей час ми годинами обговорювали хлопців, мріяли про те, що будемо їсти, коли виберемося. Час від часу ще більше бетонних балок зривалися. Їдкий сморід від трупів забивав горло. Я заклала в ніздрі шматки паперу. Постійно хотілося пити. Пісяла собі в долоні.
Про те, як її врятували, Фалон не пам'ятає. У лікарні провела майже рік. Вийшла й одразу почала шукати Міку. За кілька днів додзвонилася до її дядька. Той сказав, що в неї серйозні травми.
Міці Джозеф через гангрену ампутували ногу. Вона тепер днями сидить удома одна в Куанамінте. Матір працює вуличним кур'єром, батько давно помер.
3 
1
Коментарі