84-річна Елсі Ейлер платить сама собі податки, видає дозвіл на торгівлю алкоголем і голосує за себе на виборах сільського голови. 14 років живе сама в селі Монові в американському штаті Небраска.

У 1930-х тут мешкали 150 людей. Були бакалійні крамниці, ресторани та в'язниця. Елсі виросла на фермі за півкілометра звідти. З майбутнім чоловіком Руді Ейлером познайомилася в першому класі. Він став військовим пілотом. Під час Корейської війни 1950–1953-го служив у Франції. Елсі навчалася на стюардесу. 19-річною повернулася додому. Одружилися з Руді. Виростили двох дітей. 1960-го помер батько жінки. Це був останній похорон у селі. Батьків шинок стояв порожній 11 років. Елсі й Руді відкрили його знову.

За наступні 20 років закрилися пошта, продуктові крамниці й школа. Діти Ейлерів виїхали. 2000 рік Елсі та Руді зустрічали удвох. За чотири роки чоловік помер.

Монові — єдине американське село з одним мешканцем. Елсі виконує обов'язки сільського голови, діловода, скарбника, ­бібліотекаря й працівника бару. Щороку вивішує оголошення про вибори сільського голови. Голосує сама за себе. Складає план ремонту доріг. Вираховує податки.

Щодня, окрім понеділка, Елсі працює у шинку.

Готує гамбургери по $3,5–95 грн, хот-доги по $1,25–34 грн і курячі шлуночки по $4 (майже 110 грн) за порцію. Більшість постійних клієнтів мешкають за 30–50 км від Монові. Дехто долає сотні кілометрів, щоб провідати жінку.

— Ми — як одна велика родина, — говорить Елсі. — Люди сюди приїжджають протягом чотирьох-п'яти поколінь. Ті, кого я пам'ятаю дітьми, привозять своїх дітей.

Іноді гості разом розгадують кросворд чи грають у карти.

Шинок працює 12 год. Удома Елсі читає книжку із сільської бібліотеки, яку заснував її чоловік. О 23:00 лягає спати.

Має п'ятьох онуків і двох правнуків. Найближчі живуть за 145 км.

— Знаю, що можу переїхати до них і залишатися стільки, скільки захочу. Але доведеться заводити нових друзів. Я хочу жити в селі, скільки зможу. Важко змінювати звички, коли стаєш старший, — говорить Ейлер.

×