Тюрму Сан-Педро в болівійському місті Ла-Паса вважають однією з найнебезпечніших у світі. Є найбільшою в країні. Разом з ув'язненими тут перебувають їхні сім'ї. У в'язниці немає охорони. Є свій парламент. Дозволені наркотики. В'язні працюють у крамницях, перукарнях, ресторанах. Діти вільно гуляють по території.
Тюрма стала відомою завдяки книжці австралійського письменника Расті Янга. Написав її 2003-го. Пробув у в'язниці чотири місяці. Через 12 років повернувся туди. Знімав місце прихованою камерою.
Зараз у тюрмі — близько 3 тис. людей. Це засуджені разом із дружинами й дітьми. В'язниця поділена на вісім секторів. Залежно від рівня тяжкості злочинів та зручностей. Кожен сектор обирає п'ятьох представників до парламенту закладу та одного керівника. Він має повноваження спілкуватися з охороною. Та є тільки ззовні.
Тут дозволено виготовляти і вживати наркотики. Але 80% доходу віддають в державну казну.
У деяких камерах є телевізори і джакузі. За них потрібно доплачувати. Безкоштовно видають лише 400 г хліба або кукурудзяної каші. Більшість в'язнів заробляють на їжу та одяг самі. Кажуть, у тюрмі жити дешевше, ніж на волі. Діти йдуть вранці до школи, жінки на роботу, а ввечері повертаються додому — в камери.
У в'язниці діє самосуд. Застосовують тілесні покарання, електричний струм, ріжуть один одного ножами. Можуть навіть убити. Міру покарання визначають керівники секторів.
Тюрма Сан-Педро популярна серед туристів. Відкрита в будь-який час. Щоб відрізнити відвідувачів від постійних мешканців, їх маркують штампами. Туристи можуть посидіти в камерах, пограти із в'язнями у футбол. Вартість екскурсії — $10. Перед нею підписують документ, що ознайомлені з небезпеками. Кілька років тому німецькому туристу вибили око.
Болівія є однією з найбідніших держав Південної Америки.
3 
1
Коментарі