Чотири дні в іспанському містечку Буньоль, що у провінції Валенсія, проводили великі томатні бої "Ла Томатина". На них з усього світу з"їхалися 40 тис. охочих покидатися помідорами.
— За тиждень на боях переводять 100 тонн помідорів, — каже організатор свята Міґель Орнаґі, 47 років. — Уперше фестиваль відбувся 65 років тому. Його придумав мій дід. 5 гектарів землі він щовесни засаджував помідорами. Зібрані овочі здавав у магазини та ресторани, возив на овочепереробні заводи. Кілька тонн лишав на кінець серпня. Тоді помідори найм"якші. При ударі лопаються і залишають плями на тілі та одязі.
Для змагань у місті відводять кілька вулиць. Кидатися томатами можна в усіх.
— Суворо заборонено кидатися будь-чим, окрім томатів. Овочі слід м"яти в руці, щоб не поранити супротивника.
Уночі перед змаганнями жителі містечка закривають вікна і вітрини віконницями та плівкою. Битва починається об 11.00. За півгодини всі стоять по коліна у розчавлених овочах. Декого кидають у калюжі соку. Закінчується боротьба за 2 год. Припиняють кидатися після другого пострілу. Кілька годин після того відмиваються, поливаючи одне одного зі шлангів. Томатне пюре з вулиць після боїв збирають лопатами.
Найкращих учасників, які залишилися найчистішими і збили з ніг найбільше суперників, запрошують до другого туру. На висоті 3 м прив"язують свиняче стегно. Його іспанці називають хамоном. Стегно обробляють спеціями і на рік закопують у землю. Після того сире м"ясо можна їсти. Щоб дістатися трофею, треба вилізти по намиленому 3-метровому стовпі. Майже всі падають із висоти 2,5 м.
Італійка 32-річна Сільвія Ґуранте приїхала з Рима. Жбурлятиме помідорами вчетверте.
— В Італії теж колись був схожий фестиваль. На ньому люди топталися по томатах. У такий спосіб приносили жертву богу родючості. Мою подругу мало не затоптали під час таких змагань. Вона послизнулася і впала. Люди, захоплені грою й азартом, не бачили, що йшли по людському тілі. З гематомою її доправили до клініки. Коли хтось кидає в мене помідором, не ображаюся. Це кумедно.
Овочі тоннами підвозять вантажівками із сусідніх сіл.
— Їх вирощують на спеціальних плантаціях, — пояснює фермер Сандро Руґель, 34 роки.— Ці томати не мають особливих смакових якостей. Їх фермери між собою називають снарядами. Ті, що не витратять на бої, відвезуть на фабрику, яка варить томатний сік. У вантажівках із томатами можуть їхати лише корінні жителі містечка. Якось один п"яний турист заліз у мою автівку, доки я порався біля кузова. Хотів її завести, але замість цього перевернув кузов і скинув на людей півтонни помідорів. Я думав, що помру. Томатний мус заліпив очі. Уранці, коли голився, подряпав обличчя. Від томатного соку рани пекли нестерпно. Того туриста дістав із машини і мало не втопив у калюжі з помідорів.
1950–1952-го томатних боїв не проводили.
— Іспанцям у такий спосіб хотіли натякнути на обмеження свобод, — говорить Сандро. — Але хіба можна заборонити людям розважатися? Їхнє життя — постійні святкування і масові гуляння. З 1957-го свято набуло офіційного статусу. Гроші на його проведення беруть із бюджету мерії містечка. Фінанси протягом року збирають із надходжень від туризму. Щоб узяти участь у томатних боях, туристи за тиждень відпочинку в Буньолі платять 700–1000 євро.
П"ять порад учасникам томатних боїв
— Не беріть із собою пляшок і твердих предметів. За це поліція може вилучити зі змагань.
— Майте зручне взуття. Шльопанці легко загубити у томатному пюре.
— Одягайте окуляри для плавання і маски для пірнання. Не вбирайтеся в одяг, в якому ще раз хотіли б себе побачити.
— Не деріться на стовпи, вікна й балкони, аби знайти кращий ракурс для фото. Ризикуєте стати мішенню для всіх 40 тис. стрільців.
— Використовуйте фотоапарат із об"єктивом, призначеним для підводних зйомок.
1 
1
Коментарі