7 червня на Сонці стався незвичайний потужний спалах. Розпечена плазма спершу піднялася, а потім опустилася на половину поверхні зірки.
— Це було видовищне виверження, зі спалахом і викидом частинок з високою енергією, — говорить астрофізик Алекс Янг із Центру космічних польотів Годдарда. — Ніколи не бачив, щоби Сонце так випускало протуберанці. Складалося враження, що хтось зметнув угору згусток пилу, потім він осів.
Експерти американського космічного агентства НАСА прогнозували, що за одну-дві доби заряджені частинки досягнуть Землі та збурять її електромагнітне поле. Вони рухалися зі швидкістю 5 млн км/ год. Більшість заряджених частинок пролетіли повз нашу планету, тому не зашкодили роботі приладів. Завідувач відділу сонячної активності Київського університету ім. Шевченка 61-річний Всеволод Лозицький пояснює, що такі викиди рідко впливають на Землю.
— Це був дуже красивий спалах середньої потужності. Спеціалісти побоювалися, що він викличе сильну магнітну бурю. Але плазма далеко не полетіла, а повернулася по силових лініях магнітного поля Сонця назад. Буває, що викид розмикає силові лінії — і як струмінь чи гармата летить у міжпланетний простір. Якщо на шляху потрапляє Земля, то плазма збурює її магнітне поле. Воно починає коливатися — це і є буря. Зазвичай частинки доходять за одну-дві доби після спалаху, який триває 3–4 години.
Магнітні бурі оцінюють за 9-бальною шкалою. 9 червня електромагнітне поле було 3 одиниці. Найсильнішої очікують 2013 року.
— Очевидно, що така сильна буря якимось чином діє на рослини та птахів. Але прямого впливу на живі організми не має. Не доведено, що кити викидаються на берег чи птахи збиваються з курсу через це. У жовтні–листопаді 2003 року були найсильніші за останні 30 років спалахи на Сонці. Після них вийшли з ладу 30 супутників. Космонавти залізли в допоміжний модуль, щоби зменшити дозу радіації. На атомній електростанції спрацювала система захисту. Проте у природі змін не помітили.
1 
1
Коментарі