Янг Юнг Йа, дружина 67-річного рибалки Чой Ук-іла, із Південної Кореї плакала без упину. У вівторок в аеропорту міста Інчхон вона вперше за останні 30 років побачила свого чоловіка. Обіймаючи його, не могла стримувати емоції.
Увесь цей час Чой Ук-іл жив та працював у Північній Кореї. Разом із 32 колегами його викрали військові. Після війни між Кореями, яка закінчилася 1953-го, таких людей використовували для тренувань шпигунів. Їх примушували розповідати про всі реалії, традиції та звички жителів країни.
— Було дуже важко в Північній Кореї, це неможливо описати, — каже Чой Ук-іл в аеропорту. — Я вдячний урядові, що мене знову прийняли як громадянина.
Спочатку чоловікові вдалося перебратися до сусіднього Китаю. Згодом після тривалих переговорів на дипломатичному рівні його доправили додому.
Охочих утекти з Північної Кореї багато. Зробити це останнім часом досить легко, якщо маєш $10 тис. Гроші потрібні для підкупу прикордонників і урядовців та на фальшиві документи.
Більшість біженців обирають шлях через Китай. Хоча там їм також доводиться переховуватися від місцевих правоохоронців, які відразу відправляють утікачів додому. Там на них чекає ув"язнення. Якщо ж вдається потрапити до Південної Кореї, назад уже не вишлють.
— Жінка в моїй камері була вагітною, — розповідає 70-річна утікачка. — Близько третьої ранку в неї почалися пологи. Охоронець почав кричати на породіллю. Мовляв, ти ж знаєш, що мусиш убити дитину. А немовля все ще приєднане до матері пуповиною. Жінка лежала на цементній підлозі й плакала. Так ми просиділи три години. Зрештою, жінка перекусила пуповину. Втратила багато крові. Дитина відразу померла.
2 
1
Коментарі