Ірен Голіцина померла 20 жовтня уві сні в своєму будинку в Римі. 88-річна жінка була нащадком відомого княжого роду і не менш відомим у світі модельєром. У Голіциної одягалися Софі Лорен, Елізабет Тейлор, Грета Гарбо та Жаклін Кеннеді.
Ірен народилася 1916 року в грузинському місті Тифлісі в родині Ніни Лазарішвілі та Бориса Голіцина. Її предки походили з Литви, в ХIV столітті жили в Україні, а 1408-го князь Патрикій Голіцин перейшов на службу до Великого князя Московського Василія І. Відтоді до революції 1917 року Голіцини займали ключові посади в Російській імперії — в уряді, в посольствах за кордоном. 1878-го Лев Голіцин купив 230 гектарів землі у Феодосії, де посадив 600 сортів винограду. Саме там виготовляють відомі українські шампанські вина.
Через революцію в Росії велика родина Голіциних емігрувала спочатку до Константинополя, а потім до багатьох країн світу. Батьки Ірен оселилися в Римі.
Ірен закінчила Сорбонну та Кембридж, володіла російською, англійською, італійською та французькою мовами. До Другої світової війни заробляла знанням мов — перекладала фільми з англійської на італійську.
1940 року прийшла працювати в ательє сестер Фонтана, де одягалися всі римські аристократи. Незабаром відкрила власне ательє. 1959-го Ірен створила брючний вечірній костюм — так звану палацову піжаму, завдяки якій в США Голіцину визнали модельєром року. Палацова піжама складалася з маленьких завужених брюк та невеликої туніки.
— Я придумала її виключно для себе, — зізналася якось Голіцина. — Того літа в Італії всі ходили в костюмах Еміліо Пуччі. І мені здавалося, що всі, і я також, одягнені в однакову шкільну форму. Тому коли в спектаклі на Бродвеї я побачила прекрасний сценічний костюм із розшитих брюк і легкої туніки, вирішила зробити собі такий же.
Будинок мод Ірен Голіциної випускав вечірні і весільні сукні, трикотаж, сумки, рукавички, парасольки та інші аксесуари. У 1990 роках княгиня кілька разів приїжджала до Росії і розповіла, що все життя відчувала ностальгію за цією країною.
У Москві вже десять років працює бутик Ірен Голіциної.
Коментарі